expertiza.io.ua :: Гостевая книга

 

Ваши сообщения автор сайта не принимает.
Всего 5 сообщений

 
 expertiza2014-07-10 10:47:09 
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

08.10.98 № 53/5



Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 листопада 1998 р.
за № 705/3145

Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень

Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про судову експертизу" та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експерних досліджень (далі - Інструкція) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), що додаються.

2. Управлінню експертного забезпечення правосуддя довести ці Інструкцію та Рекомендації до відома науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, відомчих експертних служб, правоохоронних органів, суб'єктів підприємницької діяльності.

3. Управлінню експертного забезпечення правосуддя (Головченко Л.М.) та управлінню господарського забезпечення (Антонюку О.Л.) забезпечити видання в потрібній кількості затверджених цим наказом Інструкції та Рекомендацій.

4. Вважати такою, що втратила чинність, Інструкцію про організацію та здійснення судових експертиз в науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції УРСР, затверджену наказом Міністра юстиції УРСР від 30.05.88 р.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Пасенюка О.М.

Міністр

С.Р. Станік






ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
юстиції України
08.01.1998 № 53/5
(у редакції наказу
Міністерства юстиції України
26.12.2012 № 1950/5)

ІНСТРУКЦІЯ
про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень

І. Загальні положення

1.1. Призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Терміни, що використовуються в цій Інструкції, вживаються у значеннях, наведених у Кримінальному процесуальному, Цивільному процесуальному, Господарському процесуальному кодексах України, Кодексі України про адміністративні правопорушення, Кодексі адміністративного судочинства України та Митному кодексі України.

1.2. Основними видами (підвидами) експертизи є:

1.2.1. Криміналістична: почеркознавча та авторознавча; технічна експертиза документів; балістична; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів; наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин); біологічна.

1.2.2. Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна (оціночно-будівельна); земельно-технічна (оціночно-земельна); пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційна.

Поряд із вказаними видами інженерно-технічних експертиз експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) та комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань, у тому числі авіаційного та водного транспорту.

1.2.3. Економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.

1.2.4. Товарознавча: машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; автотоварознавча; транспортно-товарознавча.

1.2.5. Експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності.

1.2.6. Психологічна.

1.2.7. Мистецтвознавча.

1.2.8. Екологічна.

1.2.9. З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики експертними установами організовується проведення інших видів експертизи (крім судово-медичної та судово-психіатричної).

1.2.10. Згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Первинною є експертиза, коли об’єкт досліджується вперше.

Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об’єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об’єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

1.3. Відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

1.4. Під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

1.5. Проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна.

1.6. Експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції.

За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування, орган (особа), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта), зазначивши відповідні мотиви, доручає її виконання експертам іншої експертної установи.

1.7. Експертизи та дослідження, що проводяться атестованими судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюються з урахуванням обмежень, передбачених статтею 7 Закону України "Про судову експертизу".

1.8. Підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта)), у якому обов'язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.

Підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.

1.9. У випадках, передбачених законодавством, експертною установою надсилається рахунок вартості робіт за проведення експертиз (експертних досліджень).

1.10. При проведенні експертиз в експертній установі організаційне, матеріально-технічне забезпечення їх виконання, контроль за своєчасним проведенням і за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладається на керівника експертної установи.

1.11. Якщо експерт здійснює судово-експертну діяльність у складі юридичної особи, що не є державною спеціалізованою установою, організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання експертиз та контроль за своєчасним їх проведенням покладаються на її керівника.

1.12. Експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1431/20169.

1.13. Строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівців керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у межах:

10 календарних днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і простих за характером досліджень;

30 календарних днів - щодо матеріалів із середньою кількістю об'єктів або середньої складності за характером досліджень;

60 календарних днів - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів або складних за характером досліджень;

понад 60 календарних днів - щодо матеріалів із дуже великою кількістю об'єктів або особливо складних за характером досліджень (досліджень з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів), при цьому строк виконання не повинен перевищувати 90 календарних днів.

Якщо експертиза є особливо складною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує понад п'ять томів матеріалів справи або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки, більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.

Попереднє вивчення матеріалів при проведенні простих та середньої складності досліджень не повинно перевищувати відповідно п'яти та десяти робочих днів; при складних та особливо складних дослідженнях - відповідно п'ятнадцяти та двадцяти робочих днів.

У разі відмови органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у погодженні запропонованого розумного строку проведення експертизи матеріали справи повертаються з пропозицією призначити експертизу іншим суб'єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 Закону України "Про судову експертизу".

У випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення доступу до об'єкта дослідження (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об'єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку). Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.

У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

ІІ. Права, обов’язки та відповідальність експерта

2.1. Експерт має право:

ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;

відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи;

з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій та ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об'єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;

указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення;

у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок;

викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень чи показань;

оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;

на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;

одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов'язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань, у разі якщо це не є його службовим обов'язком.

Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

2.2. На експерта покладаються такі обов'язки:

заявити самовідвід за наявності передбачених законодавством обставин;

прийняти до виконання доручену йому експертизу;

особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз’яснити його;

невідкладно заявити клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення питань або надання відповідних матеріалів у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення (поставлених експертові питань) або виникнення потреби у додаткових матеріалах, необхідних для проведення повного дослідження;

повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;

з'явитися на виклик органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для надання роз'яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення;

забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);

не розголошувати без дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), чи суду про хід проведення експертизи та її результати.

У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи експерт зобов'язаний негайно повернути матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.

2.3. Експерту забороняється:

проводити експертизу без письмової вказівки керівника (заступника керівника) експертної установи, керівника структурного підрозділу;

передоручати проведення експертизи іншій особі;

самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;

вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з’ясування питань права;

вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи;

зберігати матеріали справ та об'єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням.

2.4. За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

За злісне ухилення від явки до органів досудового розслідування або суду експерт несе адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством.

За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.

У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

ІІІ. Оформлення матеріалів для проведення експертиз (досліджень)

3.1. Експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

3.2. До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

3.3. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об’єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки.

Якщо під час проведення експертизи об'єкт (об'єкти) дослідження може(уть) бути пошкоджений(і) або знищений(і), у документі про призначення експертизи (залучення експерта) повинен міститися дозвіл на його пошкодження або знищення.

Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі - Рекомендації).

3.4. Вилучення об'єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об'єктів, відібранні зразків.

Об’єкти дослідження надсилаються в експертну установу (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.

Для відібрання зразків орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), може залучити спеціаліста.

Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучення, зберігання об'єкта дослідження або про інші обставини, що могли вплинути на його властивості та ознаки, про них слід зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) та надіслати засвідчені належним чином копії протоколів процесуальних дій в експертну установу (експертові).

3.5. Коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

3.6. У разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення додаткової або повторної експертизи, крім матеріалів, зазначених у пункті 3.3 цього розділу, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку.

У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення.

3.7. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) для проведення комплексної експертизи зазначаються її назва та експертна(і) установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведення, а в разі участі в її проведенні особи, яка не працює в експертній установі, - також прізвище, ім'я та по батькові, освіта, спеціальність, місце роботи, місце реєстрації цієї особи, інші дані. Якщо проведення комплексної експертизи доручено експертам декількох експертних установ, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначається, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення експертизи, зокрема координацію роботи експертів і зв'язок з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Якщо проведення комплексної експертизи доручено співробітникам експертної установи та особі, яка не є працівником такої установи, провідною визначається експертна установа.

Документ про призначення експертизи (залучення експерта) для проведення комплексної експертизи направляється в кожну з експертних установ-співвиконавців, а також особі, яка не є працівником експертної установи. Об'єкти дослідження і матеріали справи направляються провідній експертній установі.

Якщо в документі про призначення експертизи (залучення експерта) провідну експертну установу не визначено, вона визначається за згодою між керівниками установ, а якщо вони не дійшли до згоди, - то органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для проведення комплексної експертизи.

3.8. Оформлення матеріалів для призначення комісійної експертизи здійснюється за правилами, викладеними в пункті 3.7 цього розділу.

3.9. Якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об'єкта за його місцезнаходженням, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (замовив(ла) дослідження), повинен(на) забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єкта, а також належні умови для його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб. У разі неявки осіб чи їх законних представників, що викликалися, у визначений час на місце події або огляду об'єкта дослідження (огляд) проводиться без їх участі, про що зазначається у висновку.

IV. Організація проведення експертиз (досліджень) та оформлення їх результатів

4.1. Керівник експертної установи розглядає отримані матеріали і доручає відповідному структурному підрозділу експертної установи організувати проведення експертизи.

При цьому він може безпосередньо призначити експерта та встановити строк виконання експертизи відповідно до вимог цієї Інструкції або передати вирішення цих питань заступнику керівника експертної установи чи керівникові підрозділу. Якщо в експертній установі не проводяться певні види експертиз та відсутні фахівці з певної галузі спеціальних знань, керівник експертної установи повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), та повертає матеріали справи без виконання.

4.2. У разі коли призначена первинна, додаткова, повторна або комплексна експертиза за процесом дослідження чи наданими об'єктами не є такою по суті, керівник експертної установи організовує проведення відповідної експертизи, а у вступній частині висновку зазначаються мотиви зміни її процесуального визначення відповідно до законодавства.

4.3. Якщо в одному документі про призначення експертизи (залучення експерта) є питання, що стосуються різних видів експертиз, не пов’язаних між собою, керівник установи визначає, які питання підлягають вирішенню у відповідному підрозділі та послідовність їх виконання.

4.4. Якщо отримані матеріали оформлені з порушеннями, які виключають можливість організації проведення експертизи, керівник експертної установи терміново у письмовій формі повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не вживає належних заходів для усунення цих перешкод, керівник експертної установи по закінченні тридцяти календарних днів з дня направлення повідомлення повертає йому (їй) матеріали.

4.5. Організовуючи виконання комплексної експертизи, керівник експертної установи доручає проведення досліджень відповідним підрозділам експертної установи, визначає, який з них є провідним.

Керівник провідного підрозділу за погодженням з керівниками інших підрозділів формує комісію експертів і призначає голову експертної комісії.

Якщо комплексна експертиза виконується експертами кількох експертних установ, комісія експертів формується керівником провідної експертної установи разом з керівниками інших експертних установ - співвиконавців. Голову комісії призначає керівник провідної експертної установи.

4.6. Експерт, призначений головою комісії, не має переваг перед іншими співвиконавцями при вирішенні поставлених питань. Голова комісії виконує лише організаційні функції, а саме:

скликає нараду експертів, на якій ознайомлює їх з документом про призначення експертизи (залучення експерта) та матеріалами, які надійшли на дослідження;

організовує розробку спільної програми досліджень, у тому числі з визначенням послідовності та строків виконання окремих досліджень; у разі неузгодження дій комісії при виконанні досліджень чи порушення їх послідовності повідомляє про це керівника експертної установи;

організовує попереднє вивчення досліджуваних об'єктів членами комісії;

здійснює зв'язок з керівниками експертних установ (підрозділів), співробітники яких є членами комісії, контролює строки проведення окремих досліджень і координує виконання всієї програми досліджень;

керує проміжними та підсумковими нарадами експертів;

складає проект висновку (повідомлення про неможливість надання висновку) або доручає одному з членів комісії.

4.7. Якщо проведення комплексної експертизи не може бути здійснене силами експертів даної експертної установи, її керівник повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), та просить залучити до проведення експертизи експерта відповідної спеціалізації. Залучення такого експерта проводиться з дотриманням вимог процесуального законодавства України.

4.8. Якщо проведення комплексної експертизи, призначеної різним експертним установам, одним із членів комісії не розпочато протягом тридцяти календарних днів, а без її результатів подальше проведення досліджень іншими членами комісії неможливе, керівник експертної установи, що здійснював організацію роботи комісії, повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Після цього, якщо протягом тридцяти календарних днів заходи з організації роботи комісії не вживаються, матеріали повертаються замовнику без виконання.

4.9. Організація проведення комісійної експертизи здійснюється за правилами, викладеними в пунктах 4.5 - 4.8 цього розділу.

4.10. Спільний висновок комісії експертів підписується експертами, які брали участь у сукупній оцінці результатів усіх досліджень і дійшли згоди.

Якщо згоди між ними не було досягнуто, складаються декілька висновків експертів (за кількістю точок зору) або один, у якому вступна і дослідницька частини підписуються всіма експертами, а заключна - окремими з відповідними висновками або згідно з проведеними ними дослідженнями.

4.11. Якщо експерт порушив клопотання про надання йому додаткових матеріалів, але протягом тридцяти календарних днів не отримав відповіді, він письмово повідомляє орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість надання висновку.

Якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), звернувся(лась) до експертної установи про продовження строків подання додаткових матеріалів, керівник установи може призупинити проведення досліджень на строк до 30 календарних днів.

4.12. При проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів щодо збереження наданих на експертизу об'єктів, аби не допустити їх знищення або пошкодження.

Якщо за характером дослідження зберегти об'єкт неможливо, а в документі про призначення експертизи (залучення експерта) відсутній дозвіл на пошкодження (знищення) цього об'єкта, то на його пошкодження чи знищення має бути отримана письмова згода органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

У разі пошкодження чи знищення об'єкта в процесі дослідження до висновку експертизи вноситься про це відповідний запис. Пошкоджені під час дослідження об'єкти або їх залишки повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Документальні матеріали, які були об'єктом дослідження, а також надані для порівняльного дослідження зразки позначаються відповідними штампами і після проведення експертизи (дослідження) повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

4.13. Висновок експерта (повідомлення про неможливість надання висновку) розглядається керівником підрозділу та керівником експертної установи (або його заступником) і направляється органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Якщо при ознайомленні з висновком експерта буде встановлено, що дослідження проведені з недотриманням чи відхиленням від методики дослідження, керівник експертної установи може передоручити проведення судової експертизи комісії експертів, до якої включається також експерт, який проводив попереднє дослідження.

Висновок експерта або повідомлення про неможливість надання висновку, який дається поза експертною установою (у судовому засіданні, на місці події), розглядається керівником експертної установи після надходження матеріалів експертизи до експертної установи. Про зауваження, які виникли в керівника експертної установи після ознайомлення з висновком експерта (повідомлення про неможливість надання висновку), він може повідомити органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

4.14. Висновок експерта складається з обов’язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

У вступній частині висновку експерта зазначаються:

дата надходження документа про призначення експертизи (залучення експерта);

найменування експертної установи та/або ім'я, прізвище, по батькові експерта;

документ про призначення експертизи (залучення експерта), його найменування і дата складання, найменування органу та/або посада і прізвище особи, який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);

справа, за якою вона призначена (кримінальна, про адміністративне правопорушення, цивільна, господарська, адміністративна тощо, номер справи);

перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження);

відомості про надані матеріали справи (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів);

спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об'єктів із зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на їх збереженість;

запис про відповідність матеріалів та об’єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта);

перелік питань (дослівно у формулюванні документа про призначення експертизи (залучення експерта)), які поставлено на вирішення експертизи; якщо питання сформульовано неясно або його редакція не відповідає рекомендаціям, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції документа про призначення експертизи (залучення експерта) він може дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям; якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найдоцільніший порядок дослідження; якщо деякі питання, що містяться у документі про призначення експертизи (залучення експерта), вирішувались при проведенні експертиз різних видів, - відомості (експертна установа, номер та дата висновку) про ці експертизи; якщо питання, які поставлені на вирішення експертизи, доцільно вирішувати в іншому порядку, ніж той, що визначений у документі про призначення експертизи (залучення експерта), - зазначається, у якому порядку вирішуватимуться ці питання;

питання, які вирішуються експертом у порядку експертної ініціативи;

дані про експерта (експертів): прізвище, ім'я та по батькові, посада, клас судового експерта, науковий ступінь та вчене звання, освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень, експертна спеціальність, стаж експертної роботи, дата та номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, ким видано та строк дії;

попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України;

дата направлення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, дата надходження додаткових матеріалів або відомостей про наслідки розгляду клопотання; обставини справи, які мають значення для надання висновку, з обов'язковим зазначенням джерела їх отримання;

при проведенні додаткових або повторних експертиз зазначаються відомості про первинну (попередні) експертизу (експертизи) (прізвище експерта, назва експертної установи чи місце роботи експерта, номер і дата висновку експертизи, зміст заключних висновків первинної (попередніх) експертизи (експертиз)); зміст питань, які були поставлені перед експертом на додаткове або повторне вирішення, а також мотиви призначення додаткової або повторної експертизи, які зазначені у документі про призначення експертизи (залучення експерта), якщо у ньому такі мотиви відсутні, про це робиться відповідний запис;

відомості про процесуальні підстави та осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальний статус);

нормативні акти, методики, рекомендована науково-технічна та довідкова література з Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30 липня 2010 року № 1722/5, інші інформаційні джерела, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, за правилами бібліографічного опису, із зазначенням реєстраційних кодів методик проведення судових експертиз з Реєстру методик проведення судових експертиз, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2008 року № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2008 року за № 924/15615.

4.15. У дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань.

Дослідницька частина повинна включати:

відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування;

посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них;

експертну оцінку результатів дослідження.

Опис процесу застосовування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів можуть обмежуватись викладенням кінцевих результатів. У зазначених випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали експертних експериментів мають зберігатись у наглядових експертних провадженнях і на вимогу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), можуть надаватись їм для ознайомлення.

За наявності в документі про призначення експертизи (залучення експерта) питань, які не належать до предмета експертизи або не входять до компетенції експерта, указуються причини, з яких ці питання не можуть бути вирішені.

Узагальнення та оцінка результатів окремих досліджень, які є підставою для формулювання висновків, можуть викладатися у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експерта.

У дослідницькій частині висновку експерта при проведенні повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.

4.16. У заключній частині викладаються висновки за результатами дослідження у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, що визначена у вступній частині.

На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

Якщо заключний висновок не може бути сформульований у стислій формі, допускається посилання на результати досліджень, викладені у дослідницькій частині.

4.17. Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який (які) проводив(ли) дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи.

Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків).

4.18. Висновок експертів при проведенні комісійної або комплексної експертизи складається за правилами, викладеними в пунктах 4.14 - 4.17 цього розділу, з урахуванням таких особливостей:

у вступній частині додатково зазначаються дані про голову комісії експертів та відомості про експертизи, результати яких задані органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), як вихідні дані;

дослідження, які проводились окремими експертами, описуються у відповідних розділах дослідницької частини, що підписуються цими експертами із зазначенням їх прізвищ;

узагальнення та оцінка результатів досліджень фіксуються у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експертів.

4.19. При проведенні первинної експертизи співробітниками однієї експертної установи висновок експерта (експертів) та додатки до нього складаються у двох примірниках, один з яких направляється органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), а другий оформлюється як наглядове провадження і зберігається в архіві експертної установи.

При проведенні повторної експертизи співробітниками однієї експертної установи висновок і додатки до нього складаються:

у двох примірниках - у разі якщо висновки повторної експертизи повністю підтверджують висновки первинної (попередньої) експертизи. Перший примірник направляється органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), другий оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи, що проводила повторну експертизу;

у чотирьох примірниках - у випадку непідтвердження (повністю або частково) повторною експертизою висновків первинної (попередньої) експертизи. Перший примірник направляється органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), другий оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи, що проводила повторну експертизу, третій направляється до експертної установи, яка проводила первинну (попередню) експертизу, четвертий направляється до Міністерства юстиції України.

На повторні експертизи складаються контрольні картки за формою, наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції, які надсилаються у термін до 5 днів експертній установі (експертові), у якій виконувалась первинна (попередня) експертиза, та до Міністерства юстиції України. Один примірник картки залишається в експертній установі, що проводила повторну експертизу.

При проведенні експертиз експертами декількох експертних установ наглядові провадження оформлюються у кількості, яка відповідає кількості експертних установ, що були зайняті в її проведенні.

Висновки експерта (експертів) з додатками направляються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), керівником експертної установи (керівником провідної експертної установи).

4.20. Висновок експерта при проведенні експертизи під час судового розгляду складається за правилами, визначеними цим розділом, з урахуванням такого винятку:

якщо з питань, які вирішувались під час судового розгляду, експертом проводилась експертиза на попередніх стадіях процесу, він має право послатись на її результати.

Другий примірник висновку експерта при проведенні експертизи під час судового розгляду і копія документа про призначення експертизи (залучення експерта) подаються експертом до експертної установи.

4.21. Повідомлення про неможливість надання висновку складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної.

У вступній частині викладаються відомості, наведені в пункті 4.14 цього розділу. У повідомленні про неможливість надання висновку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України.

У мотивувальній частині викладаються причини, які обумовили неможливість надання висновку.

У заключній частині вказується про неможливість надання висновку.

Повідомлення про неможливість надання висновку оформлюється на бланку експертної установи, підписується експертом; підпис у заключній частині засвідчується відбитком печатки експертної установи.

Повідомлення про неможливість надання висновку складається у двох примірниках. Один примірник керівник експертної установи надсилає органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), а другий оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи.

Якщо таке повідомлення надається під час судового розгляду, воно складається і підписується експертом у двох примірниках, один з яких подається до суду, а другий - керівникові експертної установи.

Якщо з одних питань експерт може дати відповідь, а з інших є підстави для повідомлення про неможливість надання висновку, складається один документ - висновок експерта. У цьому випадку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

4.22. Предмети та документи, що були об'єктами експертного дослідження, підлягають поверненню органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), разом з висновком експертизи або повідомленням про неможливість надання висновку.

Великогабаритні предмети та інші об'єкти, що не підлягають пересиланню поштою (вибухові та легкозаймисті речовини, дорогоцінні метали та каміння, вогнепальна зброя, патрони, боєприпаси, сильнодіючі, отруйні речовини тощо), отримуються в експертній установі особисто або представником за дорученням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після пред’явлення документа, що засвідчує його (її) особу.

4.23. Експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень викладаються у висновку експертного дослідження.Висновок експертного дослідження складається за структурою та змістом висновку експерта, за такими винятками:

у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження;

опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.

Начальник
Управління експертного
забезпечення правосуддя



Л.М. Головченко
 
 expertiza2013-09-06 10:51:22 
АВАРИЯ(итал. avaria, от араб, авар - по­вреждение, ущерб), выход из строя, по­вреждение какого-либо механизма, машины и т. п. Термин используется в дорожно-транспортных экспертизах.


АВТОДОРОЖНАЯ ЭКСПЕРТИЗА, вид автотехнической экспертизы; экспертное ис­следование непосредственного места дорожно-транспортного происшествия, участка дороги, примыкающего к нему, и взаимодействующих с дорогой элементовавтотранспортных средств в целях установления связанных с ДТП фактических строительных и эксплуата­ционных свойств дороги, ее структурных эле­ментов, атакже параметров, характеризующих взаимодействие дороги с элементами авто­транспортных средств.


АКТ (лат. actus - действие, actum - документ), 1) поступок, действие, напр, следственное действие, акт расследования; 2) официаль-ныйдокумент, вт.ч. юридический А. -закон, указ, постановление и т.п., издаваемый го­сударственным органом, должностным ли­цом в пределах их компетенции в уста­новленной законом форме; 3) наименование документа, содержащего описание хода и результатов экспертного исследования вещественных доказательств и выводы эксперта (акт экспертизы), принятое в нек-рых странах.

АЛГОРИТМ РЕШЕНИЯ ЭКСПЕРТНОЙ ЗАДАЧИ, программа совершения действий в последовательности, обеспечивающей при определенных условиях разрешение постав­ленного перед экспертом вопроса. См. Ме­тодика экспертного исследования, Про­граммирование расследования.


АНАЛИЗ (греч. analysis - разложение), рас­членение (мысленное или реальное) объекта на элементы; А. неразрывно связан с синте­зом - соединением элементов в единое целое; синоним научного исследования вообще. А. -необходимая процедура процессов кри­миналистической идентификации, диффе­ренциации и диагностики, условие оценки доказательств, в т.ч. заключения эксперта.


БАЛЛИСТИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА, вид криминалистической экспертизы по устано­влению фактов, связанных с применением ог­нестрельного оружия. В ходе Б.э. осу­ществляются: установление групповой принадлежности оружия и боеприпасов; иден­тификация оружия, боеприпасов и инстру­ментов (по стреляным пулям и гильзам и т.п., см рис на с.22); установление обстоятельств произведенного выстрела (места, последо­вательности, дистанции, способов и техни­ческих условий); установление скрытых зна­ков на оружии; определяются возможности производства выстрела при определенных об­стоятельствах и самого факта производства выстрелов и их количества, времени выстре­ла. По сложившейся практике судебные эксперты-баллисты выполняют и исследо вания холодного оружия, хотя нередко этим занимаются и эксперты-трасологи.


БИОЛОГИЧЕСКИЕ ЭКСПЕРТИЗЫ, класс судебных экспертиз, исследующих свойства и признаки биологических объек­тов. К Б.э. относят зоологическую, бота­ническую, ихтиологическую, орнитологи­ческую экспертизы, экспертизу продуктов животного происхождения, иногда почво­ведческую экспертизу. Б.э. решают задачи идентификации объектов растительного или животного происхождения, установле­ния их групповой принадлежности, отнесения объекта к определенному участку мест­ности, установления факта контактного ме­ханического взаимодействия объектов, уста­новления времени совершения конкретных действий, явлений, событий по специфичес­ким изменениям биологических объектов, напр., времени наступления смерти по разви­тию фауны и флоры трупа и др.


БУХГАЛТЕРСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА, род экономических экспертиз, проводимых в целях установления обстоятельств (факти­ческих данных) по документам бухгалтерс­кого учета. Б.э. разрешает вопросы диагно­стического характера, которые в зависимости от решаемых задач подразделяются на не­сколько групп:

- выявление учетных несоответствий, их величины, механизма их образования, его влияния на показатели финансово-хозяй­ственной деятельности, отклонений от пра­вил ведения учета и отчетности;

- установление обстоятельств, связанных с отражением в бухгалтерских документах операций приема, хранения, реализации то-варо-материальных ценностей, поступле­ния и расходования денежных средств;

- определение соответствия порядка учета требованиям специальных правил, обстоя­тельств, затрудняющих объективное веде­ние бухгалтерской отчетности.

В связи с широким использованием для ведения бухгалтерского учета новых ин­формационных технологий объектами Б.э. могут быть документы не только на бумаж­ных, но и на магнитных носителях.


БЮРО СУДЕБНО-МЕДИЦИНСКОЙ ЭКСПЕРТИЗЫ (БСМЭ), учреждение орга­нов здравоохранения, основной деятельнос­тью которого является производство судеб­но-медицинских экспертиз. Структурные подразделения БСМЭ: 1) отдел судебно-медицинской экспертизы потерпевших, обви­няемых и других лиц; 2) отдел судебно-медицинской экспертизы трупов с судебно-гистологическим отделением; 3) судебно-медицинская лаборатория, в состав которой входят судебно-биологическое, физико-техническое и судебно-химическое отделения; 4) районные, межрайонные и городские отделения БСМЭ; 5) хозяйственная часть.


ВЗРЫВОТЕХНИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА, формирующийся род инженерно-техничес­ких экспертиз; экспертное исследование взрывныхустройств, взрывчатых веществ, об­стоятельств взрыва. В связи с участившимися в практике случаями совершения преступле­ний с использованием взрывных устройств этот род экспертных исследований приобре­тает все более важное значение для устано­вления обстоятельств совершения престу­плений.


ВИЗУАЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ, (лат. visualis - зрительный) метод исследования, применяемый в расследовании и судебной экспертизе самостоятельно либо в сочетании с другими (инструментальными) методами.


ВНУТРЕННЕЕ УБЕЖДЕНИЕ СЛЕДО­ВАТЕЛЯ (судьи, эксперта), психическое со­стояние, возникающее как результат оценки доказательств (для эксперта - результатов ис­следования), осуществленной свободно, без следования каким-либо внешним догмам с учетом специфики конкретного уголовного дела (или конкретной экспертной задачи). В.у. формируется при отсутствии каких-либо внешних критериев. Как психологическая ка­тегория В.у. представляет собой психическое состояние, отличающееся твердой уверен­ностью в истинности достигнутых результа­тов, объективно отражающее состояние до­казанности факта, события.


ВЫВОДЫ ЭКСПЕРТА, завершающая часть заключения эксперта, в к-рой сообщаются установленные экспертом факты и содержат­ся ответы на поставленные следователем или судом вопросы.

В.э. могут быть: по определенности -категорические и вероятные (предполо­жительные); по отношению к устанавливае­мому факту - утвердительные (положительные) и отрицательные; по характеру отношений между следствием и его основанием - услов­ные («если.., то ...») и безусловные; по вы­бору одной из двух (или нескольких) ис­ключающих друг друга возможностей -альтернативные (многовариантные) и раз­делительные. Альтернативные В.э. пред­полагают существование любого из пере­численных в них взаимоисключающих фактов (выбор должен сделать орган, назначивший экспертизу); по объему - выводы о единич­ных фактах и о множествах фактов и др.

Эксперт может сделать вывод о невозмож­ности решения вопроса, поставленного перед ним следователем или судом (напр., при от­сутствии необходимой методики исследо­вания, неполноте или некачественности

объектов, представленных на исследование, и т.п.). См. Отказ произвести экс­пертизу.


ДАКТИЛОСКОПИЧЕСКАЯ ЭКСПЕР­ТИЗА, разновидность трасологической экс­пертизы; заключается в исследовании следов папиллярных узоров для установления тож­дества и др. фактических данных, связанных с образованием этих следов.


ЗАКЛЮЧЕНИЕ ЭКСПЕРТА (акт экс­пертизы), письменный документ, соста­вленный в соответствии с предписаниями закона. Содержит указания на основания производства экспертизы, данные об экспер-

те, условия проведения экспертизы, объекты экспертизы, вопросы эксперту, описание процесса экспертного исследования с ука­занием примененных методик и методов и полученных промежуточных результатов, установленные экспертом фактические дан­ные, а также выводы эксперта. В качестве источника доказательств и содержащихся в нем доказательств подлежит оценке следователем и судом наряду и в совокупности с др. доказательствами по делу.


ИЛЛЮСТРАЦИИ К ЗАКЛЮЧЕНИЮ ЭКСПЕРТА (акту экспертизы), составная часть заключения - фотоснимки, спектро­граммы, профилограммы, хроматограммы, схемы и т.п., дополняющие текст и наглядно отображающие ход и результаты экспертного исследования.


ИНЖЕНЕРНО-ТЕХНИЧЕСКИЕ ЭКС­ПЕРТИЗЫ, класс экспертиз, основанных на инженерных знаниях. Включает экспертизы по технике безопасности, строительно-тех­нические, пожарно-технические, взрыво-технические экспертизы.


ИНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЕ ЭКСПЕРТИЗЫ, класс экспертиз, иссле­дующих технологические процессы и про­дукты производства, в т.ч. продукты пере­работки сельскохозяйственного сырья. К И.-т.э. относятся технологическая, товаро­ведческая и материаловедческая (может проводиться для определения качества сы­рья и готовых изделий) экспертизы. Иногда к этому классу экспертиз причисляют пище­вую экспертизу.


ИНЖЕНЕРНО-ТРАНСПОРТНЫЕ ЭКС­ПЕРТИЗЫ, класс экспертиз, использующих данные и методы технических наук в ис­следовании дорожных условий, транспортных средств и процессов, в т.ч. действий от­дельных участников дорожного движения в целях установления их свойств, причинной связи между событиями, соответствия нор­мам. Различаются по видам транспортных происшествий (автотехническая, водно-техническая, авиационно-техническая, же-лезнодорожно-техническая экспертизы).


ИНИЦИАТИВА ЭКСПЕРТНАЯ, устано­вление экспертом по собственному усмотре­нию фактов и обстоятельств, не предусмо­тренных экспертным заданием, но имеющих значение для дела. Право эксперта на И.э. предусматривается процессуальным законо­дательством. Чаще всего выражается в уста­новлении экспертом обстоятельств, спо­собствовавших совершению преступления, конструктивных дефектов исследуемых объ­ектов и т.п. Обстоятельства, инициативно установленные экспертом, излагаются в за­ключении наряду с выводами эксперта. Впоследствии они могут быть объектом обобщения для внесения экспертным уч­реждением тех или иных предложений в компетентные органы.


ИСХОДНЫЕ ДАННЫЕ, 1) при выдвижении криминалистических версий совокупность сведений, составляющих их базу. И.д. могут быть доказательства, оперативные данные, сообщения средств массовой информации и др.; 2) в судебной экспертизе - сведения об обстоятельствах дела и свойствах объектов экспертизы, научные, технические, опытные и справочные сведения, привлекаемые экспер­том для проведения исследования и дачи за­ключения. Общее понятие И.д. конкре­тизируется в соответствии со спецификой того или иного рода (вида) судебных экспер­тиз, а также в зависимости от того, проводит­ся ли первоначальная или повторная экс­пертиза; 3) при производстве проверочных следственных (судебных) действий - све­дения об условиях и содержании проверяе­мого доказательства, условиях и ходе по­вторяемого следственного (судебного) действия, его участниках, использованных технических средствах и иных предметах и о его результатах.


КАТЕГОРИЧЕСКИЙ ВЫВОД ЭКСПЕР­ТА, достоверный вывод о факте независимо от условий его существования. Может быть утвердительным.(положительным) и от­рицательным. См. также Выводы эксперта.


КОМИССИОННАЯ ЭКСПЕРТИЗА, ис­следование, проводимое несколькими экс­пертами одной специальности. Они сообща решают поставленный перед ними вопрос на основе совместного исследования объектов экспертизы и при отсутствии возражений ко­го-либо из них дают общее заключение по результатам К.э. Эксперт, не согласный с ос­тальными, дает самостоятельное заключение.

КОМПЕТЕНЦИЯ ЭКСПЕРТА, см. Эксперт.


КОМПЛЕКСНАЯ ЭКСПЕРТИЗА, иссле­дование, проводимое специалистами разных отраслей знания для решения поставленных перед экспертизой вопросов, смежных для различных родов (видов) судебных экспер­тиз. Обычно необходимость К.э. вызывается невозможностью разрешения задач эксперти­зы на основе одной отрасли знания. Исследова­ние одних и тех же объектов

ми разных родов (видов) экспертиз, решающими отдельные, присущие лишь этим эксперти­зам задачи, не является К.э. По сложившейся практике в случае, если все члены комиссии при производстве К.э. пришли к одинаково­му выводу, составляется единое заключение. Эксперт, не согласный с выводами осталь­ных, составляет свое заключение.


«КРИМИНАЛИСТИКА И СУДЕБНАЯ ЭКСПЕРТИЗА», межведомственный сбор­ник трудов экспертных учреждений и пра­воохранительных органов Украины.

Первый выпуск вышел в 1964, всего в 1964 -1993 вышло 46 выпусков. Структура вы­пусков менялась; если в вып. 1 материал рас­пределялся по пяти разделам: Вопросы такти­ки и методики расследования преступлений; Участие общественности в борьбе с престу­пностью и вопросы профилактики престу­плений; Судебная экспертиза; Следственная и экспертная практика; Криминалистическая техника за рубежом, - то в последние годы сборники содержали иные разделы: Общие вопросы криминалистики и судебной экс­пертизы; Вопросы следственной тактики и методики расследования преступлений; Кри­миналистическая экспертиза; Экспертиза ма­териалов и веществ; Биологическая экспер-тиза; Автотехническая экспертиза; Иные виды экспертиз; Судебно-медицинская экс­пертиза. Экспертная направленность сбор­ника стала более очевидной. Сборник поль­зуется большой популярностью среди ученых-криминалистов, практических ра­ботников экспертных учреждений всех ве­домств и следователей. Базой издания сборни­ка является Киевский НИИ судебных экспертиз. Сборник выходит под эгидой Ми­нистерства юстиции Украины и в его издании принимают участие Прокуратура, Мини­стерство внутренних дел, Верховный суд Украины, Институт государства и права АН Украины и Республиканское бюро судебно-медицинской экспертизы МЗ Украины.


МАТЕРИАЛОВЕДЧЕСКИЕ ЭКСПЕР­ТИЗЫ, класс экспертиз, в к-ром экспертные задачи решаются на основе исследований природы объектов - стекла, горюче-смазоч­ных материалов, волокон, лаков, красок и т. п. Научная основа М.э. - закономерности формирования морфологических и суб­станциональных свойств объектов в процес­се их возникновения, эксплуатации (хране­ния) и взаимодействия.


МАТЕРИАЛЫ ДЕЛА, 1) собранные и систематизированные в определенном по­рядке документы и предметы, составляющие содержание уголовного (гражданского) де­ла; 2) документы и предметы, представля­емые для ознакомления эксперту и содержа­щие фактические исходные данные для производства экспертизы.

МАТЕРИАЛЫ ДЛЯ СРАВНИТЕЛЬНОГО ИССЛЕДОВАНИЯ, см. Образцы для срав­нительного исследования, Экспертиза.


МЕТОДЫ ОБЩЕЙ ТЕОРИИ СУДЕБНОЙ ЭКСПЕРТИЗЫ, способы познания теорией судебной экспертизы своего предмета, рас­крытия закономерностей формирования и функционирования различных классов, ро­дов и видов судебных экспертиз. Как и в отношении методов криминалистики, различают М.о.т.с.э. и методы практической экспертной деятельности. С 1991 существует предложенная Т.В. Аверьяновой система М.о.т.с.э., к-рая близка к системе методов криминалистики. Эта система включает: 1) материалистическую диалектику; 2) об­щенаучные методы - наблюдение, сравнение, описание, измерение, эксперимент, моде­лирование, математические методы, ис­торический метод, формализацию, идеали­зацию, эксиоматический метод; 3) специальные методы.

Что касается методов практической экс­пертной деятельности, то известны три ва­рианта их системы. Система, предложенная А.И. Винбергоми А.Р. Шляховым, состоит из четырех звеньев: всеобщий метод - ма­териалистическая диалектика; общие (познавательные) методы: наблюдение, из­мерение, описание, планирование, экспери­мент, моделирование и др.; частные инструментальные и иные вспомогательные технические методы; специальные методы (экспертные методики, 1977). По классифи­кации Аверьяновой, эта система состоит из всеобщего, общих, частнонаучных и спе­циальных (монообъектных) методов (1991). По классификации Е.Р. Российской, система представлена следующим образом: логическиеские методы, общенаучные методы в их экс­пертной реализации, общеэкспертные мето­ды («монометоды», т.е. используемые вне комплексов методов, и комплексы методов), частноэкспертные методы (1993). Пред­ставляется важным, что все авторы придер­живаются деления методов на методы науки и методы практической экспертной дея­тельности.


НАДЕЖНОСТЬ МЕТОДА, в практической (экспертной или следственной) деятельно­сти - способность при заранее определенных условиях и применительно к определенной категории объектов приложения и решаемых

задач достигать ожидаемых результатов. При оценке заключения судебного эксперта Н. м. экспертного исследования и приборов, используемых при его применении, выступает как существенный критерий точности и достоверности результатов экспертизы. Со­мнения в их Н. могут послужить основанием для назначения повторной экспертизы либо привести к исключению экспертного за­ключения из системы доказательств.


НАЗНАЧЕНИЕ ЭКСПЕРТИЗЫ, процес­суальное действие лица, производящего расследование, прокурора, суда о выборе судебной экспертизы как формы решения вопросов, требующихспециальныхпознаний. О Н.э. выносится постановление (определе­ние), в к-ром указываются объекты, под­лежащие экспертному исследованию, фор­мулируется задание (вопросы) эксперту и указывается, кому поручается производство экспертизы (экспертному учреждению или конкретному сведущему лицу). Поста­новление (определение) является основани­ем для производства экспертизы. По действующему уголовно-процессуальному законодательству Н.э. может иметь место только после возбуждения уголовного дела.


НЕВОЗМОЖНОСТЬ ДАТЬ ЗАКЛЮЧЕ­НИЕ, ситуация, возникающая при производ­стве экспертизы в тех случаях, когда вопрос, поставленный перед экспертом, не входит в его компетенцию, либо когда представлен­ные на исследование материалы непригодны (см. Непригодность объекта экспертизы) или недостаточны для решения экспертной зада­чи, либо когда отсутствует надлежащая экс­пертная методика ее решения.


НЕПРИГОДНОСТЬ ОБЪЕКТА ЭКСПЕР­ТИЗЫ, невосполнимая недостаточность объекта экспертного исследования, отсутст­вие в нем какого бы то ни было поддающего­ся выявлению с помощью современных науч­ных средств и методов отражения события, интересующего следователя (суд), или не­полного (неадекватного) отражения этих событий в свойствах (признаках) объекта.


ОБЩАЯ ТЕОРИЯ СУДЕБНОЙ ЭКС­ПЕРТИЗЫ, система мировоззренческих и праксеологических принципов как самой теории, так и ее объекта - экспертной дея­тельности, частных теоретических построе­ний в этой области научного знания, методов развития теории и осуществления эксперт­ных исследований, процессов и отношений, т.е. комплексное научное отражение судеб-но-экспертной деятельности как единого целого.

Идея формирования О.т.с.э. была выдви­нута А.Р. Шляховым и А.И. Винбергом в 60-70-хгг. В 1979свой вариант концепции О.т.с.э. предложили А.И. Винберги Н.Т. Малаховская, назвав эту теорию судебной экспертологией. Впоследствии к исследованию проблем О.т.с.э. обратились Ю.Г. Корухов, И.А. Алиев, Т.В. Аве­рьянова, Е.Р. Российская, С.Ф. Бычкова. Структура О.т.с.э., выдвинутая Т.В. Аверья­новой, включает: концептуальные основы этой теории (ее предмет, систему, функции и др.); учение о судебной экспертизе как разновидности практической деятельности; о закономерностях формирования и развития судебных экспертиз; о предмете и задачах судебной экспертизы; об объектах судебной экспертизы, их свойствах и признаках; о субъекте экспертной деятельности; теорию процессов, отношений и целей экспертной деятельности; учение о методах О.т.с.э. и экспертного исследования; о средствах и формах коммуникативной деятельности при производстве судебных экспертиз и инфор­мационных процессах; теорию экспертного прогнозирования; частные теории отдельных родов и видов судебных экспертиз. В учении о методах экспертных исследований особо выделяются неразрушающие методы. По мнению Е.Р. Российской, имеются основания для формирования в составе О.т.с.э. частной теории этих методов. Концепция Алиева детализирует эти разделы О.т.с.э. и дополня­ет их рядом процессуальных вопросов проведения экспертизы в уголовном и гражданском судопроизводстве, в арбитраж­ном и административном процессах, дает характеристику экспертизы как средства доказывания, а также закономерности ор­ганизации экспертных учреждений и НОТ эксперта. Включение в состав О.т.с.э. про­цессуальных вопросов, относящихся к пред-

мету уголовно-процессуальнои науки, и во­просов управленческого характера, к-рыми занимается наука общего и отраслевого управления, вызвало возражения нек-рых ученых.


ОБЪЕКТ ЭКСПЕРТНОГО ИССЛЕДО­ВАНИЯ, материальный объект, содержащий информацию, необходимую для решения экспертной задачи: вещественные дока­зательства, труп, вещная обстановка места происшествия, образцы для сравнительного исследования, иные материалы дела.

Признаки О.э.и. могут быть класси­фицированы: а) по значимости (существен­ные и несущественные), б) по значению в процессе познания (дифференцирующий, идентификационный, диагностический, ин­дивидуализирующий), в) по происхождению (собственный и приобретенный), г) по приро­де (закономерный и случайный), д) по дли­тельности существования (устойчивый, неустойчивый), е) по характеру (качествен­ный и количественный), ж) по наличию связи с др. признаками (зависимый и независимый), з) по числу множества объектов, обладающих данным признаком (родовой (групповой) и индивидуализирующий], и) по отношению к объекту в целом или его части (общий и частный).


ОСМОТР ЭКСПЕРТНЫЙ, стадия эксперт ного исследования, содержанием к-рой является О. поступивших на экспертизу объектов, в т.ч. и их упаковки. Цели О. -получение представлений о характере и со­стоянии объектов, выяснение условий их транспортировки, в частности определение, не являются ли те или иные изменения объекта (царапины, деформации и др.) следствием неправильной упаковки или транспортировки объекта и др. Иногда экс­пертный О. рассматривается не как само­стоятельная стадия экспертизы, а как часть подготовительной (аналитической) стадии экспертного исследования.


ОСНОВАНИЕ ПРОИЗВОДСТВА ЭКС­ПЕРТИЗЫ, постановление следователя или определение суда о назначении экспертизы. Дополняется распоряжением руководителя экспертного учреждения (подразделения) о производстве экспертизы конкретным со­трудником или комиссией экспертов. См. Комиссионная экспертиза.


ОТКАЗ ПРОИЗВЕСТИ ЭКСПЕРТИЗУ,

письменное сообщение руководителя экс­пертного учреждения (экспертного под­разделения органа внутренних дел) о не­возможности произвести экспертное исследование из-за отсутствия необходимых средств (условий) или специалистов требуе­мого профиля. Направляется органу, назна­чившему экспертизу, со всеми представлен­ными на экспертизу объектами и материалами.


ОЦЕНКА ЗАКЛЮЧЕНИЯ ЭКСПЕРТА,

один из видов оценки доказательств, осу­ществляемый следователем (судом), участ­никами процесса. Включает оценку ком­петентности эксперта; научной обоснован­ности проведенного исследования, при­мененных методов, средств и методик; логическую обоснованность и непротиво­речивость выводов эксперта; полноту про­веденного исследования и решения эксперт­ной задачи; относимость и допустимость полученных экспертом результатов. В ли­тературе высказываются сомнения отно­сительно возможности подобной оценки следователем и судом в полном объеме, по­скольку это требует наличия у них соот­ветствующих специальных познаний. На практике О.з.э. чаще всего сводится к оценке полноты заключения, т.е. проверке, на все ли поставленные вопросы дал ответы эксперт и каков характер этих ответов - категориче­ский или вероятный.


ОШИБКИ ЭКСПЕРТНЫЕ, суждения экс­перта или его действия, не соответствующие объективной действительности и поэтому не приводящие к цели экспертного исследова­ния. Являются результатом добросовестного заблуждения.

О.э. неоднородны и могут быть разделены на три класса: 1) ошибки процессуального ха­рактера; 2) гносеологические ошибки; 3)дея-тельностные (операциональные) ошибки. Ошибки процессуального характера заклю­чаются в нарушении экспертом процес­суального режима и процедуры производ­ства экспертизы: выход эксперта за пределы своей компетенции, выражение инициативы экспертной в не предусмотренных законом формах, несоблюдение по незнанию про­цессуальных требований к заключению эксперта (в т.ч. отсутствие в заключении необходимых по закону реквизитов, обос­нование выводов не результатами иссле­дования, а материалами дела и др.). Гносеологические ошибки могут быть до­пущены при познании сущности, свойств,

признаков объектов экспертизы, отношений между ними, а также при оценке результатов познания, итогов экспертного исследования. Деятельностные (операциональные) ошибки связаны с осуществляемыми экспертом операциями (процедурами) и могут заклю­чаться в нарушении предписанной после­довательности этих процедур, в неправиль­ном использовании средств исследования или использовании непригодных средств, в по­лучении некачественного сравнительного материала и т.п.

Причины О.э. могут быть объективными (отсутствие разработанной методики или несовершенство используемой экспертной методики; применение ошибочно рекомен­дованных методов; отсутствие полных дан­ных, характеризующих идентификационную ценность признаков, устойчивость их ото­бражений в следах и др.) и субъективными (профессиональная некомпетентность экс­перта, его профессиональные упущения -

небрежность, поверхностное производство исследования, пренебрежение методически­ми рекомендациями, игнорирование к.-л. признаков объекта и т.п.). О.э. могут быть связаны с определенными чертами личности эксперта (напр., неуверенность в своих знаниях, умениях, опытности), состоянием здоровья (напр., плохое зрение). На оши­бочность заключения эксперта могут по­влиять сами материалы дела, в т.ч. за­ключение предшествующей экспертизы и некритическое его осмысление.

О.э. могут быть обнаружены самим экспертом, следователем (судом), при про­изводстве повторной экспертизы, руково­дителем экспертного учреждения (под­разделения), др. экспертами при производ­стве комиссионной или комплексной экс­пертизы.


ПИЩЕВАЯ ЭКСПЕРТИЗА (экспертиза пи­щевых продуктов), род судебной эксперти­зы, исследующей пищевые продукты, сырье

и полуфабрикаты с помощью химических, физико-химических, физических и биоло­гических методов для решения вопросов о качестве, соответствии нормативам, составе компонентов и т.п. В П.э. широко использу­ются методики, разработанные в товаро­ведческих, технологических экспертизах, экспертизах материалов и веществ, что объясняется сходством решаемых ею во­просов с вопросами, разрешаемыми этими экспертизами.


ПОВТОРНАЯ ЭКСПЕРТИЗА, экспертиза, проводимая вторично для решения вопроса, ответ на к-рый был уже дан первичной экс­пертизой. Проводится при необоснованно-

сти заключения первичной экспертизы или сомнениях в его правильности. Поручается другому эксперту (экспертам).


ПОДГОТОВКА МАТЕРИАЛОВ ДЛЯ ЭКСПЕРТИЗЫ, система процессуальных, организационных и технических действий по собиранию, подготовке и оформлению не­обходимых для проведения экспертизы ис­ходных данных, материалов и иных объектов экспертного исследования. Установив, что возникшие в процессе расследования вопро­сы требуют для своего решения специальных познаний, следователь (суд) определяет, ка­кого рода (вида) экспертиза решает подоб­ные вопросы. С этой целью может быть при­влечен консультант-специалист, с помощью к-рого будет сформулировано задание экс­перту (вопросы, на к-рые эксперт должен дать ответ). Следователем (судом) выносится постановление (определение) о назначении экспертизы.

Следующая стадия подготовки - подбор объектов для экспертного исследования. Помимо направляемых на экспертизу ве-

щественных доказательств следователь получает необходимые образцы для сра­внительного исследования, отбирает те ма­териалы дела, к-рые могут понадобиться эксперту (протоколы осмотра, следственных экспериментов, иногда допросов, в к-рых содержатся данные, имеющие отно­шение к предмету экспертизы). Все объекты надлежащим образом упаковываются и опе­чатываются.

Заключительная стадия подготовки - вы­бор эксперта. Если экспертиза производится в государственном экспертном учреждении (подразделении), то, как правило, конкрет­ный эксперт не называется, в постановлении указывается л ишь наименование учреждения. Если предстоит межведомственная комплек­сная экспертиза, то указывается, какое экс­пертное учреждение отвечает за производ­ство экспертизы в целом. Если экспертиза производится специалистом, не состоящим в штате экспертного учреждения, вся ответ­ственность за выбор эксперта ложится на орган, назначающий экспертизу


ПОЖАРНО-ТАКТИЧЕСКАЯ ЭКСПЕР­ТИЗА, вид инженерно-технических экспер­тиз для решения вопросов, связанных с действиями по тушению пожаров, тактикой пожарных подразделений и т.п. Официаль­ный статус не получила; нек-рые вопросы, относящиеся к предмету такой экспертизы, решаются при проведении пожарно-тех-ническойэкспертизы.


ПОЛОЖИТЕЛЬНЫЙ ВЫВОД (ЗАКЛЮ­ЧЕНИЕ) ЭКСПЕРТА, категорический или вероятный вывод (заключение) эксперта, в к-ром утверждается существование или возможность существования факта, инте­ресующего следствие или суд.


ПРЕДМЕТ СУДЕБНОЙ ЭКСПЕРТИЗЫ

и конкретизируется в соответствии с соста­вом преступления по определенной статье уголовного кодекса. Во всех случаях по делу подлежат доказыванию: событие престу­пления; виновность обвиняемого в соверше­нии преступления и мотивы преступления; обстоятельства, влияющие на степень и характер ответственности; характер и раз­мер ущерба, причиненного преступлением; причины и условия, способствовавшие со­вершению преступления.


ПРОФИЛАКТИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬ­НОСТЬ, 1) деятельность следователя по предупреждению преступлений, осущест­вляемая как в процессуальной, так и в непроцессуальных формах. Процессуальная П.д. следователя заключается в установле­нии при расследовании конкретного пре­ступления причин и условий, способст­вовавших его совершению, и внесении представлений об их устранении. Пред­ставление может быть внесено и по данным, установленным по группе расследованных однородных дел; 2) деятельность эксперта, выявляющего при производстве экспертных исследований обстоятельства, способство­вавшие (могущие способствовать) соверше­нию преступления. Основанием для такого вывода может быть экспертное задание, сформулированное в постановлении (оп­ределении) о назначении экспертизы; эти обстоятельства могут быть выявлены и в порядке экспертной инициативы. Процессуальной формой П.д. эксперта служит заключение эксперта. Надлежащие дол-жност-ные лица и органы уведомляются об обстоятельствах, способствовавших совер­шению преступлений, выявленных в процес­се обобщения и анализа экспертной практи­ки, для принятия соответствующих мер по их устранению. Уведомление эксперта (сооб­щение, справка, рекомендации и т.п.) обычно направляется от имени экспертного учреж­дения за подписью его руководителя. Экс­пертная П.д. является предметом форми­рующейся теории экспертной профилактики - одного из элементов общей теории судеб­ной экспертизы.


РЕШЕНИЕ ЭКСПЕРТНОЙ ЗАДАЧИ,

процесс поиска ответа на вопрос, поставлен­ный перед экспертом. Решение общей задачи экспертизы требует решения промежуточ­ных задач (подзадач), что достигается с помощью разработанных наукой правил (алгоритмов) либо правил, установленных экспертом самостоятельно при проведении конкретного экспертного исследования. Та­кие новые способы, выработанные экспертом в процессе Р.э.з., называют экспертными эвристиками.


СУДЕБНАЯ ЭКСПЕРТИЗА, см. Экспертиза.


СУДЕБНАЯ ЭКСПЕРТОЛОГИЯ, см. Экс-пертология.


СУДЕБНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ, собира­тельный термин, обозначающий деятельность органов дознания, предварительного след-

ствия, экспертных учреждений и суда по установлению истины по делу


СУДЕБНО-МЕДИЦИНСКАЯ ЭКС­ПЕРТИЗА, судебная экспертиза, назнача­емая для решения вопросов, требующих специальных познаний в области судебной медицины. Видами С.-м.э. являются осви­детельствование живых лиц, исследование трупов, С.-м.э. вещественных доказательств, С.-м.э. по материалам дела.

СУДЕБНО-ПОЛИГРАФИЧЕСКАЯ ЭКС­ПЕРТИЗА ДОКУМЕНТОВ, вид технико-криминалистической экспертизы доку­ментов; исследование вещественных до­казательств-документов, тексты к-рых вы­полнены с помощью печатных форм, пишу­щих и счетных машин, кассовыхителеграфных аппаратов и др. печатными средствами, оттисков печатей и штампов, самих средств печати и полиграфической техники в целях установления полиграфической природы документа, способа воспроизведения текста, идентификации печатных форм, машин и аппаратов по оттискам путем использования данных общей полиграфии и кримина­листических методов исследования.


СУДЕБНО-ПСИХИАТРИЧЕСКАЯ ЭКС­ПЕРТИЗА, судебная экспертиза, назначае­мая для решения вопросов, требующих специальных познаний в области судебной психиатрии. Обычно проводится для установления наличия или отсутствия психических расстройств, имеющих юри­дическое значение. Видами С.-п.э. являются экспертиза живых лиц (амбулаторная и стационарная) и С.-п.э. по материалам дела.


СУДЕБНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ЭКС­ПЕРТИЗА, экспертное исследование, пред­метом к-рого служат факты, относящиеся к психической деятельности человека и имею­щие значение для органов правосудия.


СУДЕБНО-ТЕХНИЧЕСКАЯ ЭКС­ПЕРТИЗА ДОКУМЕНТОВ (технико-криминалистическая экспертиза докумен­тов), род криминалистической экспертизы; экспертное исследование документа, про­водимое для определения способа его изготовления, установления наличия в нем изменений и способов внесения их, выявле­ния невидимых записей, а также с целью идентификации предметов и материалов, к-рые использовались для изготовления до­кумента либо внесения в него изменений.


СУДЕБНО-ЭКСПЕРТНЫЕ УЧРЕЖДЕНИЯ (СЭУ), организации по производству судеб­ных экспертиз для правоохранительных органов и судов, состоят в системе органов юстиции, внутренних дел, здравоохранения и др. Система СЭУ включает научно-ис­следовательские институты судебных экс­пертиз, лаборатории судебных экспертиз, управления, отделы и др. подразделения экспертно-криминалистической службы органов внутренних дел. Производство судебно-медицинских экспертиз осущест­вляют бюро судебно-медицинской экспер­тизы. Судебно-психиатрические экспертизы проводят судебно-психиатрические экс­пертные комиссии при психоневрологиче­ских учреждениях (больницах, диспансерах


ТОВАРОВЕДЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА, экспертиза, назначаемая для установления признаков, свойств, потребительских качеств, соответствия стандартам и техническим условиям товаров народного потребления, полуфабрикатов, тары, упаковочных средств. Решает широкий круг вопросов, в т.ч. со­ответствуют ли фактическое наименование товара, его сорт и цена тому, что указано на этикетке, ценнике; соответствует ли качес­тво изделия требованиям стандарта, тех­ническим условиям, представленным образ­цам; каким способом (фабричным или кустарным) изготовлено изделие, из какого сырья изготовлен товар, в какой отрасли промышленности используется данное сы­рье; какова степень износа изделия; не изготовлены ли представленные изделия из одного и того же материала и др.

Научной основой Т.э. является това­роведение - экономическая дисциплина, изучающая полезные свойства продуктов труда, классификацию, стандартизацию, закономерности формирования ассортимен­та товаров и его структуру, факторы, обу­словливающие качество товаров, способы его контроля и оценки, условия сохранения товаров при транспортировке и хранении.


ТОКСИКОЛОГИЯ СУДЕБНАЯ (от греч. toxikyn - яд и lygos - слово, учение), отрасль судебной медицины и общей токсикологии, изучающая свойства ядов, механизм их действия, признаки отравления в целях убийства, самоубийства, при несчастных случаях на производстве, в быту, при применении лекарственных веществ.


ТРАНСПОРТНО-ТРАСОЛОГИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА, вид трасологической экс­пертизы, проводимой для установления групповой принадлежности транспортного средства, отождествления конкретного транспортного средства; установления фак­та дорожно-транспортного происшествия и его механизма.



ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ЭКСПЕРТИЗЫ, род экономических экс­пертиз, решающих задачи, касающиеся фи­нансовой деятельности предприятий, орга­низаций, соблюдения законодательных актов, регулирующих их финансовые отношения с государственным бюджетом, выполнения договорных обязательств, анализа финансо­вой кредитной деятельности банков, фик­тивных и преднамеренных банкротств, рас­пределения и выплаты дивидендов, операций с ценными бумагами, инвестициями и пр.


ХОДАТАЙСТВО ЭКСПЕРТА, письменное обращение эксперта к органу, назначившему экспертизу, о предоставлении допол­нительных материалов для экспертизы, со­здании условий для исследования таких материалов в месте их нахождения (напр., путем участия эксперта в осмотре места происшествия). В Х.э. перечисляются все необходимые для решения вопроса материа­лы, дается их подробная характеристика и указываются условия их получения.


ЭВРИСТИКА ЭКСПЕРТНАЯ (греч. heurasko - отыскиваю, открываю), способы решения нестандартных экспертных задач, к-рые не описаны в экспертных методиках, а раз­рабатываются самостоятельно экспертом в процессе конкретного экспертного иссле­дования.


ЭКСПЕРТ (лат. expertus - опытный), 1) в праве лицо, обладающее специальными познаниями.


ЭКСПЕРТИЗА КРИМИНАЛИСТИ­ЧЕСКАЯ, класс судебных экспертиз, науч­ной основой к-рых служат положения ряда частных криминалистических теорий (тео­рий криминалистической идентификации и диагностики криминалистической, учений о механизмах следообразования, о признаках и др., а также данные криминалистической техники). С учетом объектов экспертного исследования Э.к. подразделяется на: судебно-почерковедческую; судебно-автороведчес-кую; судебно-техническую экспертизу документов; фототехническую; судебно-трасологическую (включая дактило­скопическую); судебно-баллистическую; судебно-портретную; судебно-фоноскопи-ческую; судебно-одорологическую. Активно идет процесс формирования новых видов Э.к.: судебно-полиграфической, экспертизы бумажных денег и ценных бумаг и др. Э. судебная - родовое понятие ис­следований, проводимых в соответствии с уголовно-процессуальным или гражданско-процессуальным законом лицом, обладающим специальными познаниями в науке, технике, искусстве, ремесле в целях установления об­стоятельств (фактических данных), имеющих значение для дела. См. Выводы эксперта, Заключение эксперта, Инициатива эксперт­ная, Комиссионная экспертиза, Назначение экспертизы, Оценка заключения эксперта, Ошибки экспертные, Повторная экспертиза.


ЭКСПЕРТИЗА МЕХАНИЗМА ДОРОЖ-НО-ТРАНСПОРТНОГО ПРОИСШЕС­ТВИЯ, 1) вид судебной автотехнической экспертизы; 2) комплексное трасолого-автотехническое исследование транспортных средств, их деталей, механизмов, узлов и агрегатов в целях определения ихтехнического состояния и установления причин возни­кновения дефектов, повреждений и неис­правностей.


ЭКСПЕРТИЗА ОБСТОЯТЕЛЬСТВ ДО-РОЖНО-ТРАНСПОРТНОГО ПРОИС­ШЕСТВИЯ, 1) вид судебной автотех­нической экспертизы; 2) экспертное исследование дорожно-транспортной ситуации, параметров движения транспорт­ных средств, иных объектов и пешеходов в процессе дорожно-транспортного проис­шествия расчетными методами, атакже анализ действий и возможностей водителя.


ЭКСПЕРТИЗА ПЛОМБ, трасологическое исследование пломб, пломбиров (пломби­ровочных тисков) для решения иденти­фикационных (отождествление пломбира, целого по части и др.) и диагностических (способ вскрытия пломбы, способ маскиро­вки вскрытия пломбы и т.п.) задач.


ЭКСПЕРТИЗА СЛЕДОВ ЖИВОТНЫХ, вид

трасологической экспертизы, объектами ис­следования к-рой служат свойства ног (лап), зубов, когтей животных, отобразившиеся в следах.


ЭКСПЕРТНАЯ ДЕТАЛИЗАЦИЯ ГРА­ФИЧЕСКОГО ИЗОБРАЖЕНИЯ, в почер­коведении анализ почерковых реализаций в целях поиска и выявления содержащихся в них признаков почерка. Состоит в выделении элементов и частей элементов (штрихов) изображений, доступных зрительному вос­приятию и фиксации в экспертной разработке. См. Разработка почерка.


ЭКСПЕРТНАЯ ИНИЦИАТИВА, см. Инициатива экспертная.


ЭКСПЕРТНАЯ СИТУАЦИЯ, система факторов, определяющая на различных эта­пах исследования структуру решения экс­пертной задачи. На подготовительном этапе это факторы, содержащиеся в исходных данных. На последующих этапах такими факторами являются имеющиеся результа­ты исследований. Система факторов, об­разующих Э.с., служит основанием для вы­движения наиболее вероятных экспертных версий, выбора методов их проверки, пла­нирования исследования.


ЭКСПЕРТНАЯ ТЕХНОЛОГИЯ, сово­купность правил, приемов и способов наи­более рациональной и эффективной ор­ганизации производства судебных экспертиз в судебно-экспертных учреждениях.


ЭКСПЕРТНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ, про­цесс исследования объектов, представлен­ных на экспертизу. В общем виде состоит из последовательно сменяющих друг друга ста­дий (этапов): подготовительной (включая экспертный осмотр), аналитической (или ста­дии раздельного исследования объектов экс­пертизы), синтетической (или стадии сра­внительного исследования), стадии оценки результатов исследования и формулирова­ния выводов.

Подготовительная стадия Э.и. - начальная стадия экспертизы: ознакомление с основанием производства экспертизы, материалами, представленными на экспертизу, и иными исходными данными, экспертный осмотр, выдвижение экспертных версий, составление плана исследования, выбор методов и методик исследования и подготовка материальной ба­зы. В случае неполноты представленных материалов исследование приостанавливает­ся до их восполнения, а при невозможности этого на этом прекращается.


ЭКСПЕРТНЫЙ ПРИЧИННЫЙ АНАЛИЗ, в автотехнической экспертизе исследование причинной связи между выявленными не­исправностями транспортного средства (его деталями, узлами, механизмами), дорожны­ми условиями, отступлениями от пред­писанного режима движения, дорожными знаками и самим дорожно-транспортным происшествием.


ЭКСПЕРТОЛОГИЯ СУДЕБНАЯ, опре­делялась ее инициаторами как наука о за­конах и методологии формирования и раз­вития судебных экспертиз, закономерностях исследования их объектов, осуществляемых

на основе специальных познаний, привноси­мых из базовых (материнских) наук и тран­сформированных через сравнительное су­дебное экспертоведение в систему научных приемов, методов, средств и методик ре­шения задач судебных экспертиз.


ЭТИКА ЭКСПЕРТНАЯ, раздел этической науки, изучающий реализацию нравственных норм общей морали и правил поведения во всех областях профессиональной эксперт-ной деятельности. С позиций системоге-нетической концепции профессиональной деятельности и анализа ее структуры этиче­ские проблемы деятельности судебного эксперта изучают применительно к следую­щим подсистемам: мотивы профессиональ­ной экспертной деятельности; цели про­фессиональной экспертной деятельности; программы экспертной деятельности; ин­формационная основа экспертной дея­тельности; принятие решений (формирова­ние внутреннего убеждения, формирование выводов и т.д.); формирование професси­ональных качеств в процессе обучения и по­вышения квалификации.

Нравственными установками судебного эксперта, реализуемыми в его деятельности, служат: осознание общественно-социальной значимости его деятельности; овладение основами права и воспитание в себе над­лежащего правосознания; безупречное, ак­тивное выполнение своих экспертных обя­занностей, постоянное совершенствование своих профессионачьных знаний, честность и высокая моральная ответственность за каждое проводимое экспертное исследова­ние, за выбор путей и средств достижения це­ли - решения экспертной задачи; профессио­нальная мобильность, нацеленностьна экспертную инициативу.
 
 expertiza2013-09-06 10:44:24 
ЛИЦЕНКО МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ

«Оцінка висновку експерта слідчим та судом»


ЗМІСТ


1. Вступ. 3
2. Основна частина.
2.1. Суть оцінки висновку судового експерта слідчим та судом. 4
2.2. Основні етапи оцінки висновку експерта слідчим та судом. 5
2.3. Особливості оцінки висновку експерта слідчим. 7
2.4. Особливості оцінки висновку експерта судом. 8
2.5. Особливості оцінки висновку експерта судом вищої інстанції. 10
2.6. Оцінка слідчим та судом наукової обґрунтованості і достовірності висновку експерта. 11
3. Використана література. 12

1. Вступ.
Судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» 4038-ХII від 25.02.1994 р.).
Судова експертиза відрізняється від інших форм застосування спеціальних знань, та від інших досліджень. Крім того судова експертиза значно відрізняється від наукової, екологічної, будівельної і інших видів експертиз, що проводяться для прийняття управлінських рішень.
Основні ознаки судової експертизи:
1. При проведенні судової експертизи використовуються спеціальні знання;
2. Метою призначення судової експертизи являється отримання, а результатом – встановлення фактичних відомостей по справі;
3. Судова експертиза являється результатом проведення науково обґрунтованого дослідження;
4. Судова експертиза проводиться у відповідності з вимогами процесуального законодавства;
5. В ході виконання судової експертизи використовуються тільки ті матеріали, що надані слідчим або судом;
6. Судова експертиза виконується спеціальним суб’єктом судочинства – судовим експертом;
7. Експертне дослідження оформляється в спеціальному процесуальному документі – висновку експерта;
Підсумовуючи вищевказане, можемо зробити висновок, що:
Судова експертиза – це проведене судовим експертом з використанням спеціальних знань і у відповідності з законом дослідження наданих компетентними органами об’єктів з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для справи, та відображається в висновку експерта, який являється самостійним видом доказів.
Висновок експерта, являючись самостійним видом доказів, повинен бути оцінений слідчим або судом.

2. Основна частина.
2.1. Суть оцінки висновку судового експерта слідчим та судом.
Кожний висновок судового експерта, незалежно від того, на якій стадії процесу проводилась експертиза, від її роду та виду, змісту висновку і застосованих експертом методів дослідження, повинен бути обов’язково оцінений слідчим (судом).
При цьому необхідно керуватись ст. 67 КПК України, ст. 212 ЦПК України, ст. 43 ГПК України, ст. 86 КАСУ, ст. 252 КУпАП, в яких визначена суть оцінки доказів.
Оцінка висновку експерта передбачає встановлення можливості використання висновку експерта в якості джерела доказів. Використовувати висновок експерта означає, встановити з його допомогою факти що мають значення для слідства або суду.
Спочатку слідчий або суд оцінює висновок експерта, а потім використовує його в якості доказу.
Оцінювати висновок експерта необхідно дотримуватись певних умов, викликаних вимогами закону та практики, що зводяться до наступного:
1. Висновок експерта повинен оцінюватись за внутрішнім переконанням слідчого або суду. Відношення слідчого або суду до висновку експерта не повинно бути пов’язане з будь – якими висновками будь – якого учасника процесу;
2. Внутрішнє переконання слідчого або суду повинно ґрунтуватись на всебічному, повному об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів, в тому числі і висновку експерта;
3. Слідчий та суд оцінюючи висновок експерта повинен встановити належність, допустимість, достовірність висновку експерта як окремо так і взаємний зв'язок всіх доказів в сукупності;
4. Висновок експерта не має для слідчого та суду наперед встановленої сили, що визначено ст. 75 КПК України, ст. 147 ЦПК України, ст. 82 КАСУ, ст. 42 ГПК України;
5. Слідчий та суд, оцінюючи певний висновок експерта, повинні керуватись загально науковими поняттями (основами), що визначають можливості даного виду судової експертизи. Встановлюючи наукову обґрунтованість та достовірність висновку експерта, слідчий та суд повинні керуватись загальнонауковими положеннями що визначають можливості певного виду експертизи, основними положеннями методики і техніки її проведення, класифікацією ознак досліджуваних об’єктів, використаних судовим експертом, і всі перелічені фактори в цілому;
6. Оцінювати висновок експерта слідчий та суд повинні за допомогою аналізу змісту всього висновку і його окремих частин, а також шляхом його співставлення з іншими джерелами доказів, фактами що мають відношення одне до одного. Тому оцінка висновку експерта повинна бути нерозривно поєднана з перевіркою всіх обставин справи, що мають відношення до висновку експерта.
Аналіз основних частин висновку експерта, встановлення наявності або відсутності в ньому фактичних та логічних протиріч, співставлення висновку експерта з іншими доказами – все це й визначає результат оцінки висновку експерта.

2.2. Основні етапи оцінки висновку експерта слідчим та судом.
При оцінці висновку експерта, необхідно виділити два основних етапи за яких вона відбувається.
1 – етап. Включає в себе перевірку дотримання процесуальних вимог.
При перевірці дотримання вимог процесуальних норм з’ясовуються наступні питання:
1. Чи тією особою проводилась експертиза? Чи має ця особа спеціальні
знання, такі які відповідають для вирішення поставленої експертові(ам) задачі?
2. Чи дотримані вимоги законодавства щодо процесуального порядку призначення первинних, додаткових, комісійних та повторних експертиз (ст. ст. 75, 76, 196 КПК України, ст. ст. 143, 144, 147, 148, 149, 150 ЦПК України, ст. ст. 81, 82, 83, 84, 85 КАСУ, ст. ст. 41, 42 ГПК України)?
3. Чи дотримані права обвинувачуваного (підсудного) або сторін процесу при призначені та проведені експертизи (ст. ст. 196, 197, 198, 310, 311, 312 КПК України, ст. ст. 27, 143, 189 ЦПК України, ст. ст. 81, 148 КАСУ, ст. ст. 31, 32, 41,42 ГПК України, Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» №8 від 30.03.97)?

4. Чи дотриманий процесуальний порядок отримання речових доказів та зразків, які використовувались в якості порівняльних матеріалів при проведенні судової експертизи (ст. ст. 79, 199 КПК України, ст. ст. 65 ЦПК України, ст. 80 КАСУ, ст. ст. 32, 34, 37, 38, 39 ГПК України)?
5. Чи відповідає зміст висновку судового експерта, вимогам ст. 200 КПК України, ст. 147 ЦПК України, ст. 42 ГПК України, ст. 82 КАСУ та п. п. 4.12-4.20 Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 зі змінами та доповненнями ?
Суттєвими можуть бути визнані порушення які призвели до обмеження прав обвинувачуваного або інших осіб.
2 - етап. Передбачає необхідність перевірки істинності, наукової обґрунтованості та вмотивованості висновку експерта.
При цьому перевіряються і оцінюються:
- Викладені в висновку експерта факти;
- Відповідність законам логіки;
- Застосовані судовим експертом методи дослідження;
- Мова висновку експерта (послідовна, логічна);
- Інформативність досліджуваних матеріалів.
Однією із основних особливостей оцінки висновку експерта слідчим та судом являється її системний характер, а саме: наявність в процесі оцінки переліку послідовних стадій (елементів). До таких стадій оцінки істинності, наукової обґрунтованості і вмотивованості висновку експерта, визначаючої його структуру, можна віднести наступні стадії:
1. Перевірка і оцінка достатності досліджуваного матеріалу для застосування відповідних методик досліджень, при цьому слід враховувати вимоги цих методик;
2. Чи відповідає застосована судовим експертом(ами) методика рекомендованим методичним умовам та техніці їх виконання?
3. Перевірка і оцінка наукової обґрунтованості всіх проміжних висновків зроблених судовим експертом(ами) в ході проведення дослідження?
4. Перевірка і оцінка повноти опису, ходу та результатів перевірю ванного дослідження?
5. Оцінка часткових (проміжних) і підсумкових оціночних суджень судового експерта(тів) і встановлення наявності в них аргументів (доказів) що відповідають методам досліджень. Якщо судовий експерт застосовував декілька методик, особа або орган які призначили судову експертизу мають перевіряти та оцінювати загальні підсумкові оціночні судження судового експерта і судження судового експерта які були ним отримані в результаті застосування кожної з цих методик.
Оцінка висновку експерта, здійснена в вказаній вище послідовності, дозоляє слідчому або суду правильно оцінити висновок експерта.

2.3. Особливості оцінки висновку експерта слідчим.
Загальні положення оцінки висновку експерта поширюються і на оцінку цього висновку слідчим.
Разом з тим, оцінці висновку експерта слідчим притаманні деякі особливості зумовлені специфікою попереднього слідства.
Основну увагу при оцінці висновку експерта слідчий повинен приділяти перевірці наукової обґрунтованості і достовірності висновку експерта. Перш за все слідчий перевіряє чи відповідає висновок експерта вимогам ст. 200 КПК України та Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 зі змінами та доповненнями.
Оцінюючи вступну частину (Вступ) висновку експерта, слідчий повинен звертати увагу на наступні обставини:
1. Чи вказано в ній сформульовані слідчим питання;
2. Чи вказано я якому стані були передані на дослідження речові докази та зразки;
3. Чи зазначені відомості про судового експерта та чи зазначено про попередження про кримінальну відповідальність судового експерта за надання завідомо неправдивого висновку;
4. Чи наявний власноручний підпис судового експерта.
При розгляді дослідницької частини (Дослідження) оцінюються і перевіряються повнота і правильність опису всього ходу дослідження, характеристики об’єктів дослідження, процесу і результатів експертних експериментів (якщо такі проводились), відповідності і розбіжності ознак об’єктів виявлені в ході порівняльного дослідження. Особлива увагу приділяється синтезуючій частині висновку експерта, що містить оціночні судження судового експерта, які являються результатом проведеного дослідження.
Оцінюючи останню частину висновку експерта – висновки, слідчий повинен перевіряти наявність в них відповідей на поставлені перед судовим експертом питання. Порівнюючи дослідницьку частину з висновками, слідчий встановлює наявність або відсутність між ними протиріч. Якщо до висновку експерта додається ілюстративний матеріал, перевіряється його відповідність дослідницькій частині.

2.4. Особливості оцінки висновку експерта судом.
Суд оцінює висновок експерта, в тому випадку коли судова експертиза проводилась:
1. В стадії попереднього слідства;
2. На попередньому слідстві та в суді;
3. Виключно в суді.
Кожна з них, має свої особливості.
Оцінка висновку експерта, якщо судова експертиза проведена на стадії попереднього слідства – ця дія заключається в аналізі висновку експерта і доданого до нього ілюстративного матеріалу, речових доказів, зразків, що використовувались при проведенні порівняльного дослідження і інших матеріалів – об’єктів дослідження. Для правильної оцінки висновку експерта в стадії судового розгляду, його необхідно детально перевірити.
При цьому суд перевіряє:
1. Чи були дотримані процесуальні вимоги;
2. Чи проводилась експертиза в судово – експертному закладі;
3. Чи був ознайомлений обвинувачений с постановою про призначення судової експертизи, чи були дотримані його права;
4. Чи належним чином отримані необхідні для дослідження зразки.
Всі ці вимоги передбачені ст. ст. 75, 77, 196, 197, 198, 199, 202 КПК України.
Також суд оцінює наукову обґрунтованість і вмотивованість висновку експерта.
При цьому суд перевіряє:
1. Чи достатньо було у судового експерта(тів) матеріалів для дослідження та зразків для порівняння;
2. Характер та об’єм ознак досліджуваних об’єктів;
3. Яка методика дослідження застосовувалась судовим експертом;
4. Чи всі необхідні науково – технічні засоби і апаратура використовувались для дослідження;
5. На яких ознаках об’єктів ґрунтуються висновки експерта;
6. Яким чином пояснено наявність ознак що не відповідають остаточним висновкам;
7. Як експертом оцінена сукупність висновків,
8. Чи наявні в роздумах експерта протиріччя.
Оцінка висновку експерта, при проведенні судової експертизи на попередньому слідстві і в суді. В тому випадку, якщо на попередньому слідстві і в суді судова експертиза проводилась одним і тим судовим експертом, суд оцінюючи його висновки повинен не тільки перевіряти, чи були дотримані вимоги процесуального закону при призначення і проведенні судової експертизи, а також переконатись в науковій обґрунтованості і вмотивованості висновку, але і встановити, чи нема протиріч між висновками експерта викладеними в його висновках експерта наданих на попередньому слідстві та в суді.
Оцінка висновку експерта, при проведенні судової експертизи в суді. Найбільш сприятливі умови для оцінки судом висновку експерта тоді, коли судова експертиза проводиться на стадії судового розгляду справи.
В такому випадку наявна можливість ставити перед судовим експертом питання необхідні для судового розгляду, безпосередньо сприймати оголошуваний висновок експерта, та доданий ілюстративний матеріал. При необхідності учасники процесу мають можливість допитати судового експерта, отримати відповіді на додаткові питання. Учасники процесу мають можливість бути присутніми при проведенні судової експертизи.
Також учасники процесу можуть приймати участь не тільки в обговоренні питання про доцільність призначення судової експертизи, в формулюванні поставлених перед судовим експертом питань, в допиті судового експерта, але і в оцінці висновку експерта. Під час судових дебатів обвинувач і захисник (сторони) мають право оцінювати висновок експерта, оголошений в суді. При цьому, ці особи мають право як визнати висновок експерта так і піддати його обґрунтованій критиці. Для підтвердження наявних в них сумнівів, вони мають право посилатись на виявлені в висновку експерта протиріччя, недостатню аргументованість, недосконалість використаної судовим експертом методики, на прогалини в дослідницькій частині і інші обставини що мають відношення до проведеної судової експертизи.
Суд може погодитись з оцінкою висновку експерта, проведеною будь – яким учасником процесу.
Якщо суд не згоден з оцінкою висновку експерта проведеною будь-якою стороною, їх думка про значення висновку експерта судом не враховується.

2.5. Особливості оцінки висновку експерта судом вищої інстанції.
Суд розглядаючи справу в апеляційному та касаційному порядку, має право перевірити і оцінити всі обставини що мають відношення до призначення та проведення судової експертизи. Суд має повну можливість оцінити наукову обґрунтованість висновку експерта, правильність тієї оцінки що зробили слідчий та суд.
В задачу апеляційної та касаційної інстанції входить перевірка дотримання слідчим та судом, всіх встановлених законом процесуальних норм, направлених на забезпечення повноти, всебічності і об’єктивності проведеної судової експертизи та забезпечення прав всіх учасників процесу.
Суд розглядаючи справу в апеляційному або касаційному порядку перевіряє обґрунтованість призначення судової експертизи, правильність поставлених перед судовим експертом питань, встановити чи мають відношення до справи та чи відносяться до компетентності даного виду експертизи та компетенції судового експерта поставлені питання.
Апеляційна інстанція перевіряє наукову обґрунтованість висновку експерта. При цьому перевіряється чи достатньо було в експерта матеріалів, чи застосовані судовим експертом всі необхідні методики для надання висновку, якими ознаками наданих на дослідження об’єктів судовий експерт обґрунтовував свої висновки, як він оцінював і обґрунтовував такі ознаки. При оцінці висновку експерта перевіряється, наявність протиріч між висновком і описаному ході дослідження, а також наявність чи відсутність інших протиріч.

2.6. Оцінка слідчим та судом наукової обґрунтованості і достовірності висновку експерта.
Оцінка слідчим та судом наукової обґрунтованості і достовірності висновку експерта включає в себе аналіз, перевірку та оцінку фактів, що впливають на висновки експерта.
Вивчення даних про особу судового експерта, що проводив судову експертизу. Оцінка висновку експерта починається с вивчення даних про особу судового експерта. При цьому з’ясовується: освіта, наявність спеціальних знань, стаж роботи, місце роботи, експертна кваліфікація.
Визначення компетенції експерта. Оцінюючи висновок експерта, слідчий та суд перевіряють, чи входять відповідь на поставленні судовому експертові питання до компетенції судового експерта.
Перевірка достатності досліджуваного матеріалу. Слідчий та суд перевіряють достатність та належність досліджуваного матеріалу, використаного під час проведення судової експертизи.
Аналіз методики експертного дослідження і обґрунтованість висновку експерта. При цьому глибоко аналізується весь висновок експерта, досліджувані об’єкти, перевіряється правильність застосування судовим експертом методів. З’ясовується чи були застосовані всі необхідні для вдалого проведення даної судової експертизи прийоми та методи.
Також перевіряється процесуальна правильність отримання матеріалів необхідних для дослідження, чи стосуються ці матеріали необхідного об’єкта дослідження.
Якщо в висновку експерта процес дослідження викладений правильно (повно, послідовно, науково обґрунтовано), слідчий та суд зазвичай погоджуються з висновком експерта.


3. Використана література:

Нормативні матеріали:
1. Кримінально - процесуальний кодекс України.
2. Цивільний процесуальний кодекс України.
3. Господарський процесуальний кодекс України.
4. Про судову експертизу. Закон України від 25 лютого 1994 року.
5. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах. Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.97 р. №8.
6. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз. Наказ Міністерства юстиції від 08.10.98 р. № 53/5.
Спеціальна література:
7. Судебные экспертизы (возможности, подготовка материалов, назначение, оценка). Киев, РИО МВД УССР, 1981. -412 с.
8. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. М., 1997
9. Белкин Р. С. Теория доказывания в советском судопроизводстве. Москва. Норма. 2007.- 528 с.
10. Галкин В.М. Средства доказывания в уголовном процессе. М., 1968.
11. Дидковская С.П., Клименко М.И., Лисиченко В.К. Подготовка и проведение отдельных видов судебной экспертизы. Киев, 1977
12. Дулов А.В. Права и обязанности участников судебной экспертизы. Минск, 1962.
13. Крылов И.Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе. Ленинград, Издательство ЛГУ, 1963
14. Назначение и производство судебных экспертиз (пособие для следователей, судей и экспертов). «Юридическая литература», М., 1988
15. Петрухин И.П. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе. М., 1964.
16. Шляхов А.Р. О системе и структуре учреждений судебных экспертиз МЮ СССР и организация производства в них различных видов экспертиз, М., 1974.
17. Шляхов А.Р. Судебная экспертиза. - М., 1979.
18. Экспертиза в судебной практике. (Авт.кол.), - Киев, «Вища школа», 1987.
19. Експертизи в судовій практиці: Навч. посібник –
 
 expertiza2013-09-06 10:42:39 
ЛИЦЕНКО МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ


«Характеристика порівняльного (аналогового) підходу оцінки об'єктів нерухомості та методів що використовуються при його застосуванні»


ЗМІСТ


1. Вступ. 3
2. Загальна характеристика порівняльного підходу оцінки об'єктів нерухомості. 4
2.1. Особливості використання порівняльного (аналогового) підходу
оцінки об'єктів нерухомості. 6
2.2. Метод відновної вартості за аналогами. 9
2.3. Метод порівняння продажів. 11
3. Висновки.

1. Вступ.
Судові будівельно – технічні експертизи, на вирішення яких ставляться питання визначення вартості будівель та споруд, призначаються в кримінальних, господарських та цивільних справах.
Досить часто в ухвалі/постанові, перед судовим експертом, ставиться питання про визначення ринкової (дійсної) вартості об’єкта оцінки (дослідження).
При визначенні ринкової (дійсної) вартості об’єкта оцінки (дослідження) судовий експерт враховує положення пункту 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 № 1440, де зазначено: «Ринкова вартість – вартість, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу» та пункту 12а Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» N 20 від 22.12.95 (зі змінами), вказано: «Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості». Отже, під найбільш вірогідною ринковою (дійсною) вартістю об’єкта оцінки, судовий експерт розуміє грошову суму, за яку передбачається перехід майна з рук в руки на дату оцінки в результаті комерційної операції між добровільним покупцем та добровільним продавцем після адекватного маркетингу. При цьому передбачається, що кожна із сторін діяла компетентно, обачливо і без примушень.
Визначення ринкової(дійсної) вартості будівель та споруд проводиться з застосуванням певних оціночних підходів.
Зокрема застосовуються наступні підходи:
- витратний підхід;
- підхід капіталізації доходу (прибутковий підхід);
- порівняльний підхід (аналогів-продажу).
Найбільш часто, судовий експерт, застосовує порівняльний підхід, який спирається на ринкові дані відносно цін продажу подібних об’єктів в районі близькому до розташування об’єкта оцінки що гарантує достатню об’єктивність отриманого результату, та його застосування найбільш повно характеризує об’єкт оцінки в правовому полі на сьогоднішній день.
При застосування порівняльного підходу застосовуються методи: відновної вартості за аналогами, порівняння та інвестиції.
Характеристика методів що використовується при застосування порівняльного (аналогового) підходу оцінки об'єктів нерухомості викладена в наступних підрозділах.
Знання, судовими експертами, характеристики порівняльного (аналогового) підходу оцінки об'єктів нерухомості, та методів що використовується при його застосуванні, сприяє успішному вирішенню питань пов’язаних з визначенням ринкової (дійсної) вартості будівель та споруд, при проведенні будівельно – технічних експертиз.

2. Загальна характеристика порівняльного підходу оцінки об'єктів нерухомості.
Сутність порівняльного підходу оцінки вартості об'єктів нерухомості полягає у визначенні рівня ціни, яку заплатить покупець (інвестор) за нерухомість аналогічної корисності. Порівняльний підхід оцінки нерухомості базується на врахуванні того, що найбільш ймовірним розміром вартості оцінюваного об'єкта нерухомості може бути реальна ціна продажів аналогічних об'єктів, зафіксована ринком. При використанні порівняльного підходу оцінки об'єктів нерухомості судовий експерт використовує як орієнтир реально сформовані ринком ціни на аналогічні об'єкти нерухомості. За наявності розвинутого ринку відповідних об'єктів нерухомості ціна купівлі — продажу конкретного об'єкта як в цілому, так і окремої його частини найбільш інтегрально враховує багаточисельні фактори, що впливають на розмір вартості об'єкта нерухомості. До таких факторів належать співвідношення попиту і пропозиції щодо певного виду об'єктів нерухомості, рівень ризику, конкретні характеристики об'єкта нерухомості та інше.
Головною перевагою порівняльного підходу є те, що судовий експерт орієнтується на фактичні ціни купівлі - продажу аналогічних об'єктів нерухомості. В цьому випадку ціна об'єкта нерухомості визначається ринком, а судовий експерт проводить тільки певні коригування, які забезпечують порівнянність аналога з оцінювальним об'єктом.
Порівняльний підхід відображає фактичний стан корисності для інвесторів об'єктів нерухомості, в той час як дохідний підхід орієнтується на прогнози можливої майбутньої корисності нерухомості, зокрема майбутніх доходів об'єктів підприємницької діяльності.
Перевагою порівняльного підходу є також реальне відображення попиту і пропозиції на конкретний об'єкт інвестування, так як ціни фактично проведеної угоди купівлі—продажу максимально враховують ситуацію на ринку нерухомості.
Разом із тим, порівняльний підхід має ряд суттєвих недоліків, які обмежують його використання при проведенні судових будівельно – технічних експертиз, на вирішення яких ставляться питання визначення вартості будівель та споруд.
Так, порівняльний підхід можливий тільки за наявності різноманітної фінансової інформації не тільки щодо оцінюваних об'єктів нерухомості, але і щодо великої кількості подібних об'єктів, відібраних судовим експертом як аналоги.
При використанні порівняльного підходу, судовий експерт повинен проводити досить складні коригування, вносити поправки в проміжні розрахунки та в підсумковий розмір, наводити серйозні обґрунтування таких коригувань. Це пов'язано з тим, що в практиці не існує абсолютно однакових об'єктів нерухомості. Тому судовий експерт зобов'язаний виявити всі відмінності в об'єктах нерухомості і визначити шляхи їх врахування в процесі обґрунтування підсумкового розміру вартості об'єкта нерухомості.
За наявності розвинутого ринку нерухомості реалізація підходів порівняння продажів передбачає таку послідовність етапів:
 збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об'єктів порівняння;
 вибір методу розрахунку вартості об'єкта оцінки з урахуванням обсягу та достовірності наявної інформації;
 зіставлення об'єкта оцінки з об'єктами порівняння з наступним коригуванням ціни продажу або ціни пропонування об'єктів порівняння;
 визначення вартості об'єкта оцінки шляхом урахування величини коригуючих поправок до вартості об'єктів порівняння;
 узгодження отриманих результатів розрахунку.
Таким чином, дієвість використання порівняльного підходу, в першу чергу, залежить від наявності активного ринку відповідних об'єктів нерухомості, тому що цей підхід базується на використанні інформації про фактично проведені операції купівлі—продажу. Крім того, цей сегмент ринку об'єктів нерухомості повинен бути відкритим і забезпечувати доступність фінансової інформації, необхідної судовому експерту.
2.1. Особливості використання порівняльного (аналогового) підходу оцінки об'єктів нерухомості.
Порівняльний підхід оцінки об'єктів нерухомості передбачає проведення широкого кола заходів із обґрунтуванням ознак (елементів) порівняння оцінюваного об'єкта і об'єктів - аналогів, визначення кількісних залежностей обраних для оцінки нерухомості параметрів, коригування значень досліджуваних показників і визначення підсумкового розміру вартості об'єкта нерухомості. В системі заходів порівняльної оцінки об'єктів нерухомості дуже важливою позицією є обґрунтування ознак (елементів) порівняння об'єктів нерухомості. В практичній діяльності судового експерта найчастіше розрізняють такі (елементи) порівняння:
 умови фінансування;
 умови продажу;
 умови ринку;
 розміщення об'єктів нерухомості;
 фізичні характеристики нерухомості;
 використання нерухомості;
 компоненти вартості, що не оцінюються;
 передані права на нерухомість;
 право власності на нерухомість.
Умови фінансування угоди можуть бути ринковими або неринковими. Бажання учасників угоди отримати максимальну вигоду породжує різні варіанти угод. Найбільш поширеними є такі варіанти розрахунків.
1. Розрахунок покупця із продавцем за рахунок власних засобів на дату продажу об'єктів нерухомості.
2. Фінансування угоди за рахунок отриманого покупцем кредиту у фінансової структури для придбання об'єкта нерухомості. В цьому випадку в процесі коригування із продажем ціни відраховують суму процентів.
3. Фінансування угоди купівлі - продажу об'єкта нерухомості самим продавцем. В цьому випадку продавець надає покупцеві іпотечний кредит. Для коригування таких умов фінансування можна використовувати дисконтування грошових потоків за ринковим розміром норми процента.
Умови продажу. Продаж об'єкта нерухомості може бути вільним або примусовим, чи іншим нетиповим продажем. Продаж може бути здійснений за ціною нижче ринкової, якщо продавцю необхідно терміново продати власність, і між учасниками угоди мають місце сімейні чи ділові зв'язки, або продаж може бути здійснений за ціною вище ринкової, якщо покупцю необхідно терміново купити власність. За таких випадків цей елемент порівняння необхідно виключити із ряду порівнювальних або здійснити щодо нього коригування цін продажів при виявленні відхилень від ринкових умов продажу.
Стан ринку. Цей елемент порівняння дозволяє виявити вплив фактора часу на динаміку угод на ринку нерухомості, і відповідно, на рівень цін продажу. На стан ринку вливають інфляція або дефляція, зміни попиту і пропозиції, законодавство, оподаткування та інше. Розмір коригування визначається з аналізу продажів об'єктів нерухомості із постійними економічними і фізичними характеристиками на одному і тому ж ринку об'єктів нерухомості.
Місцерозташування об'єктів нерухомості. Просторово - територіальні координати розміщення об'єкта нерухомості при визначенні його вартості трансформуються в рентну складову вартості. Розміщення об'єкта нерухомості оцінюється рядом характеристик: відмінності в розміщенні земельних ділянок у різноманітних природно-кліматичних зонах, в населених пунктах різних категорій, в різних функціональних зонах. Розмір коригування визначається із аналізу продажів аналогічних об'єктів в різних місцях і враховує, головним чином, різницю у вартості землі для певних об'єктів нерухомості.
Фізичні характеристики нерухомості. Включають у свій склад розміри, конструктивні елементи, якість матеріалів, знос, загальний вигляд, стан оточуючого середовища. Фізичні характеристики визначають корисність, а відповідно, і вартість об'єкта оцінки. Коригування фізичних характеристик передбачає врахування найбільш важливих елементів відмінності.
Економічні характеристики. Цей елемент порівняння використовується для оцінки об'єктів дохідного типу. До економічних характеристик об'єктів нерухомості належать умови і строки оренди, знижки до розміру орендної плати, коефіцієнти капіталізації чи дисконтування при обрахуванні орендного доходу та ін.
Використання нерухомості. При визначенні можливого використання об'єкта оцінки після його продажу враховуються норми місцевого зонування. Не можна порівнювати два об'єкти нерухомості, один із яких після продажу може використовуватися не так, як об'єкт оцінки. Наявність нецільового використання всього або частини оцінюваного об'єкта призводить до зниження вартості такого об'єкта нерухомості.
Компоненти вартості, що не оцінюються. Це компоненти вартості, що не пов'язані із нерухомістю, яка оцінюється. Так, для готелів, ресторанів це може бути вартість обладнання, приборів, посуду, меблів. При порівнянні неоцінювані компоненти вартості розглядаються від об'єкта нерухомості окремо.
Передавання прав на нерухомість та право власності на нерухомість. Ціна об'єкта нерухомості визначається одержаною вигодою від продажу прав власності на нерухомість. Особливо доходні види власності можуть продаватися разом із діючими орендними угодами. Врахування різниці між ринковою і контрактною орендною платою при визначенні вартості об'єкта нерухомості називають коригуванням на право власності. Вихідним моментом при коригуванні є таке положення: повне право власності визначається при ринковій орендній платі і доступному поточному фінансуванні.
Поправки для аналогових продажів і їх цін повинні проводитися з метою досягнення ними найбільшої подібності до оцінюваного об'єкта. Поправки зазвичай проводять в такій послідовності: в першу чергу проводяться загальні поправки, а потім поправки, що враховують специфічні деталі.
Процедура врахування поправок може проводитися з використанням прямого ринкового методу чи методу амортизації витрат.
При використанні прямого ринкового методу, судовий експерт вивчає продажі, які мають відмінності тільки по одному параметру. Різниця в ціні між двома такими аналогами може визначити грошову або процентну поправку щодо досліджуваного параметра. Для цього необхідно знайти хоча б два продажі, які не мають суттєвих відмінностей, за виключенням відмінностей того типу, які досліджуються в процесі оцінки об'єкта нерухомості. Прямий метод порівняння продажу передбачає, що всі обрані для аналізу продажі повинні бути подібні до оцінюваного об'єкта нерухомості.
Процедура використання методу амортизації витрат передбачає проведення таких операцій. Спочатку визначаються відмінності між об'єктами оцінки та аналога. Потім проводиться оцінка додаткових витрат, необхідних для врахування певної характеристики при будівництві нового об'єкта. На заключному етапі оцінки необхідно відрахувати знос досліджуваної характеристики. Сумарні витрати на ремонт будуть складати обсяги зменшення ціни об'єкта нерухомості.
У цілому процедура оцінки об'єктів нерухомості з використанням порівняльного (аналогового) підходу складається з таких етапів:
 загальний огляд підходу;
 дослідження даних про проведені продажу;
 визначення діапазону вартості об'єктів;
 обґрунтування підсумкової вартості об'єкта нерухомості.
Залежно від цілей, особливостей об'єктів нерухомості та конкретних умов оцінки порівняльний підхід може бути представлений трьома методами:
 метод відновної вартості за аналогами;
 метод порівняння;
 метод інвестицій.

2.2. Метод відновної вартості за аналогами.
При використанні цього методу оцінка об'єктів нерухомості проводиться на основі попереднього відбору і порівняння оцінюваного об'єкта з об'єктами-аналогами. Принципове положення такого методу полягає в тому, що до аналізу порівняння приймаються тільки об'єкти, створені в конкретний поточний період часу. Після знаходження аналогів як результат оцінки приймається їх відновна вартість, тобто розрахована для них кошторисна вартість по даним будівельного проекту. Таким чином, результат по проектним аналогам має кінцевий, інтегральний, вартісний вигляд. Результат розрахунків буде закінченим, якщо об'єкт оцінки і об'єкт-аналог ідентичні. У всіх інших випадках, коли об'єкти-аналоги мають деякі відмінності від оцінюваного об'єкта нерухомості, проводиться процедура коригування їх вартості.
Врахування відмінностей об'єкта оцінки та об'єкта аналога належить до традиційних задач всіх аналогових методів, тому що майже неможливо знайти повністю ідентичні об'єкти. Такі задачі можуть вирішуватись таким чином. При незначних відмінностях між вимірюваними параметрами об'єкта оцінки і об'єкта-аналога для розрахунку значення відновної вартості оцінюваного об'єкта можна проводити лінійне коригування вже виявлених вартісних оцінок об'єкта-аналога. Далі отриману оцінку можна коригувати розглянутими вище способами і для врахування характеристики зносу. Якщо ж відмінності мають важко вимірюваний характер, але принципово не порушують функціональної близькості об'єктів, коригування вартості об'єкта оцінки може проводитися на основі експертних баз даних.
Таким чином, схема визначення вартості оцінюваного об'єкта методом відновної вартості за аналогами передбачає проведення таких дій:
1. Знаходження сучасного, нещодавно побудованого об'єкта-аналога.
2. Отримання та аналіз інформації кошторисної вартості об'єкта-аналога.
3. Перенесення результатів аналізу об'єкта-аналога на оцінюваний об'єкт.
4. Проведення коригуючих процедур і визначення вартості оцінюваного об'єкта нерухомості.
У практиці проведення судових експертиз, часто використовуються сполучення лінійної моделі зносу з нормативним визначенням вихідної вартості відновлюваних об'єктів.
У таких випадках використовують такі укрупнені будівельні нормативи, як кошторисна вартість одного метра квадратного житлової площі чи один метр кубічний складського приміщення. З використанням таких укрупнених будівельних нормативів визначають середнє значення відновної вартості збудованого об'єкта.

2.3. Метод порівняння продажів.
Метод порівняння продажів належить до класичних аналогових методів і базується на прямому використанні цінової інформації про раніше продані об'єкти нерухомості, подібні до об'єктів нерухомості, які оцінюються. За наявності ідентичних об'єктів нерухомості головна перевага порівняльних методів виявляється в тому, що вони забезпечують об'єктивність, достовірність і повну ринкову орієнтацію процесу оцінки об'єктів нерухомості.
Практична складність використання порівняльних методів полягає в тому, що чим більше характеристик оцінюваного об'єкта і умов угоди необхідно врахувати, тим менше можливостей сформувати достовірну вибірку об'єктів і умов аналогів. Як правило, об'єкти нерухомості мають багато відмінностей характеристик місцезнаходження, стану оточуючого середовища, розмірів та форми об'єктів нерухомості, в правах на об'єкт власності, виробничих умов та інше.
За наявності відмінностей в характеристиках об'єктів - аналогів і оцінюваного об'єкта необхідно використовувати процедуру коригування даних результатів попередніх оцінок. Це можуть бути лінійні коригуючі моделі або моделі з використанням експертних коригуючих коефіцієнтів чи складових показників. Тоді порівняльна вартість оцінюваного об'єкта визначається як добуток отриманої із баз даних вартості оцінки розрахункового аналога на коригуючий множник або комбінацію множників, кожен із яких враховує своє відхилення параметрів оцінюваного об'єкта і умов угоди від параметрів об'єктів-аналогів.
Прийом вирішення проблеми врахування відмінностей порівнювальних об'єктів, що широко практикується, полягає в переході від абсолютних показників до усереднених показників.
Послідовність операцій оцінки об'єкта нерухомості складається з таких етапів:
1. Пошук інформації про об'єкти-аналоги і формування вихідної бази для порівняння об'єктів і їх характеристик.
2. Пошук інформації для визначення кількісних зв'язків між показниками, що використовуються для коригування цін угоди залежно від рівня відмінностей порівняльних об'єктів.
3. Коригування даних об'єктів-аналогів.

Правильне застосування, судовими експертами, порівняльних (аналогових) методів, при проведенні судових будівельно – технічних експертиз на вирішення яких поставлені питання пов'язані з визначенням вартості будівель та споруд, дозволяє об’єктивно встановлювати вартість будівель та споруд.

3. Висновки.
В даному рефераті докладно представлені основні характеристики порівняльного (аналогового) підходу оцінки будівель та споруд та методів що застосовуються при застосування порівняльного підходу, під час проведення судових будівельно–технічних експертиз пов’язаних з визначенням вартості будівель та споруд.
Визначено основні переваги порівняльного (аналогового) підходу, а також обмеження в використанні зазначеного підходу.
Вказано на необхідність використання, при визначенні вартості будівель та споруд, нормативної та методичної літератури.
Наведено загальну характеристику та послідовність проведення оцінки з застосуванням порівняльного (аналогового) підходу.
Визначено особливості в застосуванні порівняльного (аналогового) підходу, а також детально визначено елементи порівняння.
Наведено поняття та визначено правильність застосування методів, що застосовуються при використанні порівняльного підходу, при визначенні судовими експертами вартості будівель та споруд.
Отримані результати мають практичний інтерес та можуть бути запропоновані для використання в експертній практиці при вирішенні завдань, пов’язаних з визначенням вартості будівель та споруд.
23.07.2013 Судовий експерт – Лиценко М. В.
 
 expertiza2013-09-06 10:40:50 
ЛИЦЕНКО МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ

«Обчислення об'ємів оздоблювальних робіт, при вирішенні питань пов'язаних з визначенням вартості ремонтно – будівельних робіт».




Зміст.
1. Вступ. 3
2. Обчислення об'ємів робіт. 3
2.1. Штукатурні роботи. 4
2.2. Малярні роботи. 5
2.3. Склярські, шпалерні, облицювальні роботи. 10
2.4. Ліпні роботи. 10
3. Висновки. 11
4. Використана література. 12

1. Вступ.
Судова будівельно-технічна експертиза по визначенню вартості ремонтно – будівельних робіт призначається при розслідуванні та розгляді кримінальних, господарських і цивільних справ.
При проведенні судових будівельно – технічних експертиз, на вирішення яких поставлені питання пов'язані з визначенням вартості ремонтно – будівельних робіт, виникає необхідність обчислення обсягів робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту.
Обсяги робіт визначаються на підставі проведеного візуально-інструментального обстеження, проекту та інших фактичних даних. Проведення інструментального обстеження, для визначення обсягів робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту - обов’язково.
Методологія та порядок обчислення об’ємів ремонто – будівельних робіт повинні відповідати нормативним документам, з допомогою яких складається кошторисна документація.
Такими нормативними документами, зокрема, являються: ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджені наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. N 174 і введено в дію з 1 жовтня 2000 року (зі змінами), ДБН Д.1.1-4-2000 «Вказівки по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на ремнтно – будівельні роботи (РЕКНр)», затверджені наказом Держбуду України від 14 серпня 2000 р. N 201 і введено в дію з 1 жовтня 2000 року (зі змінами), та ресурсні елементні кошторисні норми на певні види ремонтно – будівельних робіт.

2. Обчислення об'ємів робіт.
Одним з елементів для визначення кошторисної вартості будівництва будівлі або споруди служать обсяги будівельних робіт.
Визначення об'ємів окремих видів робіт, проводиться у випадках обчислення кошторисної вартості по одиничних розцінках.
Відомість підрахунку обсягів робіт є вихідним документом для визначення кошторисної вартості об'єкту будівництва.
Обсяги робіт підраховуються в одиницях вимірювання кошторисних норм.
Точний підрахунок обсягів робіт, а також чітке визначення характеристики конструкцій дає можливість найбільш точно визначити кошторисну вартість будівництва.
Враховуючи, що основним документом для будівництва служить кошторис, питання правильного визначення обсягів робіт і характеристики конструкції здобуває особливо важливе значення.
Методологія і порядок підрахунку обсягів робіт повинні відповідати положенням, викладеним в нормативних джерелах, по яких складається кошторисна документація.
Одиниці вимірювання в підрахунках об'ємів окремих видів робіт повинні точно відповідати одиницям вимірювання, прийнятим в кошторисних нормах (куб. метр, тонна, штука і т.д.) і приведених в "Технічних частинах" відповідних глав “БНіП”, ДБН.
Слід зазначити, що термін "кошторисний об'єм" відрізняється від терміну "об'єм", загальноприйнятого в математиці. До кошторисних об'ємів робіт відносяться об'єми, вимірювані в куб. метрах, площа, довжина і навіть вага. Іншими словами, під кошторисними об'ємами (обсягами) розуміють будь-які кількості, що визначаються по кресленнях проекту і використовуються при визначенні кошторисної вартості.
Рекомендується підрахунки об'ємів (обсягів) робіт виконувати по перевірених схемах, що дозволяють наочно представити хід розрахунків, послідовність їх виробництва і полегшують перевірку таких розрахунків.
Правила визначення об'ємів оздоблювальних робіт вказані в наступних підрозділах.
Правильне застосування правил обчислення об'ємів оздоблювальних робіт, при проведені судових будівельно – технічних експертиз, дозволяє визначити вартість ремонто – будівельних робіт, при вирішенні питань пов’язаних з визначенням вартості ремонтно – будівельних робіт.

2.1. Штукатурні роботи.
Площа ремонту штукатурки будь – яких поверхонь слід обчислюється по площі відремонтованих поверхонь.
Об'єм робіт по штукатуренню внутрішніх стін слід обчислювати за вирахуванням площі прорізів по зовнішньому обміру коробок та площі зайнятої тягнутими наличниками. Висоту стін слід виміряти від рівня чистої підлоги до стелі.
Об'єм робіт по штукатуренню стель слід визначати по площі між внутрішніми гранями стін та перегородок.
Об'єм робіт по штукатуренню ребристих перекриттів та кессоних стель слід обчислювати по розгорнутій поверхні, яка визначається по площі їх горизонтальної проекції з коефіцієнтами:
- для ребристих перекриттів -1,6;
- для кессонних стель - 1,75.
Площа зайнята ліпними деталями, встановленими на поштукатурену поверхню, з площі штукатурки не виключається.
Об'єм робіт по штукатуренню колон, суміжних з будівлею або окремо встановлених та пілястр, визначається по площі їх розгорнутої поверхні.
Площа карнизів та тяг обчислюється окремо, по сумі розмірів укоса і висоти перемноженої на довжину тяги.
Об'єм робіт по штукатуренню сходових маршів та площадок слід обчислювати по площі їх горизонтальної проекції (поповерхово).
Площа штукатурення фасадів визначається за вирахуванням площі прорізів по зовнішньому обміру коробок.
Об'єм робіт по встановленню риштувань, обчислюється:
- при штукатуренні стель та стін в приміщеннях – по горизонтальній проекції стель;
- при штукатуренні в приміщеннях тільки стін, площа риштування обчислюється по довжині стін помноженої на ширину настилу риштування;
- при штукатуренні фасадів - по вертикальній проекції стін, без вирахування прорізів;
- при штукатуренні на фасадах лише карнизів, тяг, укосів та наличників – за проектними даними.
При штукатуренні фасадів, площа зайнята ар¬хітектурними деталями (карнизами, поясками, наличниками та іншими тягненими деталями), а також суміжними з будівлею колонами та пілястрами, не включається в загальну площу та обчислюється окремо.
Об'єм робіт по стягненню карнизів, тяг, поясків, та інших деталей слід обчислювати по площі зайнятій, на поверхні фасаду, цими деталями.
Об'єм робіт по штукатуренню віконних та дверних укосів, слід обчислювати окремо.

2.2. Малярні роботи.
Об'єм робіт по пофарбуванню фасадів вапняними, цементними, силікатни¬ми та казеїновими сумішами слід обчислювати з врахуванням переломів стін в плані без вирахування площі прорізів. При цьому віконні та дверні укоси, розгорнуті поверхні архітектурних деталей в об'єм робіт не включаються.
Об'єм робіт по пофарбуванню фасадів перхлорвініловими, кремнійорганічними та полівінілацетатними сумішами слід обчислювати по площі фактично пофарбованої поверхні.
Об'єм робіт по пофарбуванню внутрішніх поверхонь водними сумішами слід обчислювати без вирахування прорізів і без врахування площі віконних та дверних укосів та бічних поверхонь ніш. Площу стовпів та бокових пілястр слід включати в об'єм робіт. Площу пофарбування окремих стін, в яких площа прорізів перевищує 50%, слід обчислювати по фактично пофарбованій поверхні.
Об'єм робіт по пофарбуванню стін олійними сумішами слід обчислювати за вирахуванням площі прорізів. Площу стовпів, бокових пілястр, віконних та дверних укосів слід включати в об'єм робіт.
Об'єм робіт по пофарбуванню ребристих та кессоних перекриттів слід обчислювати по площі їх горизонтальної проекції з застосуванням коефіцієнтів:
- для ребристих стель - 1,6;
- для кессонних стель - 1,75.
Об'єм робіт по пофарбуванню ліпних стель слід обчислювати по площі їх горизонтальної проекції з застосуванням коефіцієнтів по таблиці.
Таблиця 1.
Площа горизонтальної проекції лліпних виробів в % від площі стелі Коефіцієнт для визначення площі пофарбування
До 2 1,0
Від 2,2 до 10 1,1
Від 10,1 до 40 1,5
Від 40,1 до 70 2,1
Від 70,1 до 100 2,8

Площу пофарбування підлог слід обчислювати за вирахування площ, зайнятих колонами, печами, фундаментами та іншими конструкціями що виступають над рівнем підлоги. Пофарбування плінтусів дощатих підлог враховано в нормах і додатково не обчислюється.
Об'єм робіт по пофарбуванню плінтусів паркетної підлоги та підлоги з лінолеуму слід обчислювати в розмірі 10% від площі підлоги та нормувати як покращене пофарбування дощатих підлог.
Площу пофарбованої поверхні заповнень віконних та дверних прорізів слід обчислювати з застосуванням до площі заповнень, по зовнішньому обміру коробок, коефіцієнтів по таблиці.
Таблиця 2.
Характеристика заповнення Матеріал стін Склад заповнення Коефіцієнт до площі заповнення прорізів В тому числі прооліфлені деталі
Кількість стулок
1 2 1 2
1 2 3 4 5 6 7
Віконні прорізи житлових та громадських будівель
Роздільні стулки

З підвіконням Кам'яні Коробка, стулка, підвіконня 1,5 2,8 0,3 0,3

З підвіконням Дерев'яні Те саме, з наличниками з двох боків 2,2 3,5 0,6 0,5
Без підвіконня Кам'яні Коробка, стулка 1,2 2,5 - -
Спарені стулки

З підвіконням Кам'яні Коробка, стулка, підвіконня - 2,5 - 0,3

Без підвіконня Кам'яні Коробка, стулка - 2,2 - -
Фрамуги, вітрини
6 Фрамуги Перегородки Стулки, наличники з двох боків 1,6 - 0,7 -
7 Вітринне дерев'яне Кам'яні Коробка, стулка 1,75 3,5 0,45 0,9
Віконні прорізи промислових будівель
8 Площою до 4 м2 з розділеними стулками Кам'яні Коробка, стулки, розкладки, монтажні підвіконні дошки 2,1 3,2 0,3 0,3
9 Те саме, більше 4 м2 Те саме Те саме 1,7 2,6 0,2 0.2
Балконні двері
10 Розділені по¬лотна Кам'яні Коробка, дверне полотно 2,1 3,5 - -
11 Спаренні по¬лотна Кам'яні Коробка, дверне полотно - 2,6 - -
Дверні прорізи
12 Глухі дверні полотна Кам'яні Коробка, полотно 2,4 - - -
13 Те саме Дерев'яні Те саме, з наличниками з двох боків 2,7 - 0,3 -
14 Те саме Перегородки Те саме, з наличниками з двох боків 2,7 - 0,3 -
15 Засклені дверні полотна Кам'яні Коробка, полотно 1,8 - - -
16 Те саме Перегородки Те саме, з наличниками з двох боків 2,1 — 0,3 —
17 Двері шкафів Те саме Коробка, полотно, налич¬ники с однієї сторони 2,7 — 0,2 —
18 Обрамлення відкритого прорізу Перегородки Коробка, наличники з двох боків 0,9 — 0,4 —

Об'єм робіт по пофарбуванню по вагонці слід обчислювати по площі пофарбованої поверхні, заміряної без обгинання кальовок і вибірок, з застосуванням до цієї площі коефіцієнта 1,2.
При обчисленні об'єму робіт по пофарбуванню стін з колод, обмір яких здійснюється без обгинання колод, до заміряної площі слід додавати 5%, виключаючи при цьому площу віконних та дверних прорізів. При наявності оброблянь (карни¬зів, фриз, пілястр, укосів, наличників, фронтонів) площа віконних та дверних прорізів з площі обміру стін, виготовлених з колод, не виключається, площа оброблянь не додається.
Об'єм робіт по пофарбуванню арочних та лучкових склепінь слід визначати по їх розгорнутій поверхні.
Об'єм робіт по пофарбуванню ліпних виробів слід обчислювати по площі основи ліпних виробів на фасадах і стінах з застосуванням коефіцієнтів наведених в таблиці.
Таблиця 3
Висота рельєфу, мм Коефіцієнт, при узорі
рідкому Густому
До 30 1,5 3
Більш 30 3 5

Об'єм робіт по пофарбуванню металевої покрівлі слід обчислювати по її площі, при цьому пофарбування фальців, жолобів, зонтів на димових трубах і покриттях слухових вікон окремо не враховується.
Об'єм робіт по пофарбуванню водозливних труб, поясків, сандриків і зовнішніх підвіконників слід обчислювати по фактично пофарбованій поверхні. Площу пофарбування 1 пог. м водозливних труб діаметром від 100 до 220 мм, враховуючи ухвати, з'єднання та фальці, слід приймати рівною 0,035 м2 на кожні 10 мм діаметру труби. Площу пофарбування воронки (з обох боків) слід вважати рівною поверхні 1 м водозливної труби відповідного діаметру.
Об'єм робіт по пофарбуванню металевих грат слід обчислювати по площі їх вертикальної проекції (з однієї сторони) без вирахування проміжків між стійками і поясками з застосуванням коефіцієнтів:
- для простих грат без рельєфу з заповненням до 20% типу парапетних, по¬жежних драбин, металевих сіток з рамкою, тощо - 0,5;
- для грат середньої складності без рельєфу та з рельєфом з заповненням до 30% типу сходових, балконних, тощо - 1;
- для грат складних з рельєфом і заповненням більш 30% типу жалюзійних, радіаторних, художніх, тощо - 2,5.
Об'єм робіт по пофарбуванню хвилястих поверхонь азбестоцементних листів та сталі слід обчислювати по площі, визначеній без врахування обгинання (хвилі), з застосуванням до цієї площі, для врахування рельєфу, коефіцієнта 1,2.
Об'єм робіт по пофарбуванню приладів, труб, а також маленьких металевих деталей слід обчислювати по площі пофарбованої поверхні наступним чином:
- поверхню пофарбування (з усіх сторін) приладів центрального опалення слід приймати рівною назріваючої поверхні приладів;
- поверхня пофарбування мийок і раковин рівна подвійній, а ванн – потрійній площі їх горизонтальної проекції;
- поверхня пофарбування змивного бачка, з врахуванням виступаючих частин та кронштейнів складає 0,7 м2;
- поверхня пофарбування 1 м стальних та чугунних труб, включаючи виступи і кріплення фасонних частин, раструбів і кріплень слід приймати в залежності від діаметру труб, по даних таблиці.

Таблиця 4
Діаметер труб, мм Поверхня пофарбування м2 на 1 м труб
Стальних Чавунних
15 0,11 -
20 0,13 -
25 0,16 -
32 0,18 -
40 0,21 -
50 0,26 0,28
63 0,31 -
75 0,36 0,37
100 0,46 0,48
125 - 0,59
150 - 0,72


2.3. Склярські, шпалерні, облицювальні роботи.
Об'єм склярських робіт обчислюється по площі скління (розміру скла). Обсяг робіт із скління дерев'яних віконних переплетень і балконних дверей у житлових і суспільних будівлях належить обчислювати за площею прорізів, заміряною за зовнішнім обводом коробок.
Обсяг робіт із скління дверей (окрім балконних) і вітрин слід обчислювати за площею скління, тобто за розмірами стекол.
Обсяг робіт зі скління стінних або ліхтарних переплетень промислових будівель повинен обчислюватися:
а) сталевих – за площею, заміряною за зовнішнім обводом обв'язувань переплетень;
б) дерев'яних переплетень, встановлюваних у коробки, – за площею, заміряною за зовнішнім обводом коробок;
в) дерев'яних переплетень, встановлюваних без коробок, - за площею, заміряною за зовнішнім обводом обв'язувань переплетень.
Площу віконних отворів з профільного скла слід визначати за зовнішнім обводом металевих обрамлень або дерев'яних обв'язувань.
Площу зенітних ліхтарів з профільного скла слід визначати за внутрішнім обводом низу стаканів ліхтарів (світловий отвір ліхтаря).
Площу стінних панелей з профільного скла слід визначати за зовнішнім обводом сталевих рам панелей (отворів панелі не мають).
Площу перегородок з профільного скла і скляних порожнистих блоків слід визначати за вирахуванням отворів за зовнішнім обводом коробок.
Об'єм робіт по зняттю старих шпалер і лінкруста слід обчислювати по площі очищеної поверхні.
Об'єм робіт по поклейці шпалер слід обчислювати по площі поверхні що обклеюється. Площу віконних та дверних прорізів, для виключення її з загальної площі обклеювання, слід обчислювати по зовнішньому обводу коробок.
Об'єм робіт по ремонту поверхні облицювання природним каменем обчислюється по площі облицьованої поверхні, при цьому, розміри стін і колон приймаються з врахуванням вигинів в плані по зовнішньому обводу (по перерізам, що включають облицювальні плити).
При облицюванні профільованими плитами, площа облицювання приймається без врахування рельєфу каменів та деталей.
Об'єм робіт по облицюванню поверхонь керамічними глазурованими плитками обчислюється по площі поверхні облицювання.

2.4. Ліпні роботи.
Об'єм ліпних робіт слід приймати відповідно даних проекту.
Висота випуклих погонних деталей приймається за обгинанням поперечного перерізу.
При роботах з базами для пілястрів і напівбалясин слід застосовувати коефіцієнт 0,5; при роботах з кутовими базами, що становлять чверть кола - коефіцієнт 0,25.

3. Висновки.
В даному рефераті докладно представлені основні правила визначення об’ємів оздоблювальних робіт, що визначаються при дослідженні будівель та споруд, під час проведення судових будівельно–технічних експертиз пов’язаних з визначенням вартості ремонтно-будівельних робіт.
Визначено послідовність виконання дослідження з визначення обсягів робіт. Правила складання відомостей виконаних ремонтно-будівельних робіт.
Вказано на необхідність використання, при визначенні об’ємів ремонтно- будівельних робіт, «Вказівок по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно – будівельні роботи (РЕКНр)», та ресурсних елементних кошторисних норм на певні види ремонтно – будівельних робіт.
Наведено основні вимоги нормативних документів стосовно визначення об’ємів оздоблювальних робіт.
Отримані результати мають практичний інтерес та можуть бути запропоновані для використання в експертній практиці при вирішенні завдань, поставлених перед експертом-будівельником.





4. Використана література.
1. ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджені наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. N 174 і введено в дію з 1 жовтня 2000 року (зі змінами);
2. ДБН Д.1.1-4-2000 «Вказівки по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на ремнтно – будівельні роботи (РЕКНр)», затверджені наказом Держбуду України від 14 серпня 2000 р. N 201 і введено в дію з 1 жовтня 2000 року (зі змінами);
3. ДБН Д.2.4-11-2000 «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно – будівельні роботи. Збірник 11. Штукатурні роботи», затверджені наказом Держбуду України від 14 серпня 2000 р. N 201 і введено в дію з 1 жовтня 2000 року (зі змінами);
4. ДБН Д.2.4-12-2000 «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно – будівельні роботи. Збірник 12. Малярні роботи», затверджені наказом Держбуду України від 14 серпня 2000 р. N 201 і введено в дію з 1 жовтня 2000 року (зі змінами);
5. ДБН Д.2.4-13-2000 «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно – будівельні роботи. Збірник 13. Склярські, шпалерні та облицювальні роботи.», затверджені наказом Держбуду України від 14 серпня 2000 р. N 201 і введено в дію з 1 жовтня 2000 року (зі змінами);
6. ДБН Д.2.4-14-2000 «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно – будівельні роботи. Збірник 14. Ліпні роботи», затверджені наказом Держбуду України від 14 серпня 2000 р. N 201 і введено в дію з 1 жовтня 2000 року (зі змінами);
7. Голубєв Б. И. Обчислення об'ємів будівельних робіт. Київ, «Будівельник», 1975, стор. 168.



Ваше сообщение

(jpg, gif, png) Для вставки фото с io.ua вписывайте URL адрес страницы с ним (https://io.ua/№№№№№№)
URL адреса автоматически преобразовываются в гиперссылки.
Ссылка на видео YouTube вида https://youtu.be/11-ти_значный_код_видео преобразовывается в плеер YouTube
Имя




sitemap.xml 42100ac3811b5a9a